Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники :

Ухвалою від 20.05.10 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Товариства № 15 від 20.04.10 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 03.06.10.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 -4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 03.06.10 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 03.06.10 представники скаржника не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 03.06.10 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представника відповідачів та третьої особи у справі.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що 02.06.10 до суду надійшла телеграма Товариства в якій ставиться питання про розгляд справи без участі його представника.

Про вказані обставини представника відповідачів та третю особу у справі повідомлено на початку судового засідання 03.06.10. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

За згодою присутніх представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 -5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.06.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 14.04.09 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) у частині вимог про визнання незаконним рішення № 1273 від 17.06.08 Виконкому "Про затвердження рішень міжвідомчої комісії з реєстрації побудов і внутрішніх перепланувань, гр.ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та скасування вказаного рішення Виконкому –відмовлено.

У частині вимог про визнання за Товариством права на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва багатоповерхових багатофункціональних житлових будинків, орієнтовною площею 0,1500 га аз адресою: м.Ялта, вул.Сєченова в районі будинку 51, з подальшою передачею в оренду строком на 49 років –провадження у справі припинено.

Постановою від 29.03.10 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Фенько Т.П., суддів –Антонової І.В., Прокопанич Г.К.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 14.04.09 господарського суду Автономної Республіки Крим –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що Товариством не доведено, що спірна житлова будівля знаходиться у межах земельної ділянки, наданої йому у користування або власність. При цьому суди вказали, що дозвіл на розробку проекту землеустрою, наданий Товариству не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку, та скерований саме на визначення питань можливості відведення та передачі визначеної земельної ділянки в оренду. Щодо вимог про визнання за Товариством права на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва багатоповерхових багатофункціональних житлових будинків –провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю спору з посиланням на те, що в матеріалах справи наявне рішення Міськради від 20.12.07 яким Товариству надано дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 29.03.10 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 3 ст. 8, ст.ст. 55, 124 Конституції Укяраїни, ст.ст. 15, 16, 21 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 376, 509, 510, 526, 629, 648 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 4, 10, 16, 18, 24, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Міськрада щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Присутній у судовому засіданні 03.06.10 ОСОБА_4 щодо доводів та вимог касаційної скарги заперечував.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідачів та третьої особи у справі, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням Виконкому від 17.06.08 № 1273 "Про затвердження рішень міжвідомчої комісії з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань, гр.ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (далі –Рішення) затверджено рішення, прийняте міжвідомчою комісією при Виконкомі з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань приміщень, яким ОСОБА_4 дозволено реєстрацію кухні 1-1 площею 15,8 м 2, санвузла 1-2 площею 3,2 м 2, житлової кімнати 1-3 площею 29,1 м 2 .

Судами встановлено, що звертаючись з позовом у даній справі про скасування зазначеного Рішення Виконкому Товариство вказало на те, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходяться будівлі, належні громадянину ОСОБА_4, необхідна Товариству для реалізації інвестиційного проекту, у зв'язку з чим, оскаржуваним рішенням Виконком лишив Товариства права на оренду земельної ділянки відповідно до рішення Міськради та умов інвестиційного проекту.

Також, Товариство зазначило про те, що прийняття Виконкомом оскарженого Рішення може свідчити про невиконання Міськрадою умов інвестиційного договору, укладеного між Міськрадою та Товариством 06.06.07.

Вирішуючи спір по суті місцевий та апеляційний суди взяли до уваги, що Товариство не надало доказів, що спірна будівля знаходиться у межах земельної ділянки, яка надана Товариству у користування або власність.

При цьому, суди вказали, що дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельних ділянок загальною орієнтованою площею 0,3740 га для будівництва багатоповерхових багатофункціональних житлових будинків, наданий Товариству рішенням 14-ї сесії 5-го скликання Міськради № 341 від 20.12.07 не означає виникнення у Товариства права на таку земельну ділянку, оскільки є лише попереднім погоджувальним документом, який не тягне за собою безумовний наслідок у вигляді передачі в користування або власність Товариству відповідної ділянки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України з обов’язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на земельну ділянку лише у випадку наявності визначених законом правовстановлюючих документів на неї.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, позивач має самостійно визначити та обґрунтувати в позовній заяві, в чому конкретно полягає порушення його прав та інтересів. Між тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про порушення прав і охоронюваних законом інтересів Товариства з боку Виконкому, Міськради та ОСОБА_4 в контексті спірної земельної ділянки з огляду на те, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями, у Товариства на даний час відсутні правовстановлюючі документи на визначену ділянку.

Офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" наведено у п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.04 № 18-рп/2004 (v018p710-04) , та визначено як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що дії Товариства щодо звернення з позовом у даній справі без належного правового обґрунтування в чому полягає порушення його прав, не відповідають наведеному визначенню та критеріям охоронюваного законом інтересу, а тому вказаним підприємством позов у даній справі фактично заявлено без належних правових підстав.

При цьому, щодо тверджень скаржника про те, що земельна ділянка, на якій знаходяться житлові будові ОСОБА_4, необхідна йому для реалізації інвестиційного проекту "Реконструкція аварійного житлового фонду в мікрорайоні "Чайна гора" в м.Ялта", колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у вказаному інвестиційному договорі йдеться саме про "непридатне для проживання аварійне житло", проте, як вбачається з оскарженого Рішення Виконкому, ОСОБА_4 проведено реконструкцію спірних будівель, а отже воно не може бути кваліфіковане як таке, що є аварійним.

Стосовно доводів, викладених скаржником в телеграмі від 02.06.10, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне вказати на те, що викладені обставини не були предметом вивчення та оцінки попередніми судовими інстанціями, а тому не можуть бути взяті до уваги під час перегляду справи в касаційному порядку.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 -7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаоптторг" № 15 від 20.04.10 залишити без задоволення.

Постанову від 29.03.10 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-21/485-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.