Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У жовтні 2009 р. Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Підприємця про відшкодування вартості безпідставно набутого майна у сумі 10 220 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.11.2009 р. (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. (судді: Алєєва І.В., Величко Н.Л., Москальова І.В.) рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2009 р. скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.03.2006 р. між Товариством (Орендодавець) та Підприємцем (Орендар) укладено Договір оренди обладнання № 32а, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти у тимчасове користування морозильне обладнання для зберігання і продажу морозива та напівфабрикатів виробництва Товариства.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору Товариство передало Підприємцю морозильні камери для зберігання та продажу морозива та напівфабрикатів виробництва Товариства, а саме:

- морозильну камеру (ларь) модель Mondial, серійний номер 3329, вартістю 3 500 грн.;

- морозильну камеру (ларь) модель Carawell, серійний номер 96230286, вартістю 2 240 грн.;

- морозильну камеру (ларь) модель Carawell, серійний номер 0581, вартістю 2 240 грн.;

- морозильну камеру (ларь) модель Carawell, серійний номер 98331077, вартістю 2 240 грн.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна –за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство 26.06.2009 р. надіслало Підприємцю повідомлення № 52429 про відмову від Договору з 28.06.2009 р. та повернення орендованого майна.

Згідно п. 6.1. Договору повернення орендованого обладнання здійснюється уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.2. Договору Орендодавець не пізніше, ніж за 2 дня повідомляє Орендаря про необхідність повернення морозильного обладнання.

У відповідності з п. 6.3. Договору Орендар зобов'язаний протягом 2 днів після отримання повідомлення повернути морозильне обладнання орендодавцю.

Задовольняючи позов в порядку ст. 1212 ЦК України, господарський суд першої інстанції виходив з того, що орендар вказане обладнання не повернув та безпідставно його утримує, оскільки згідно акту перевірки майна, переданого в оренду від 04.07.2009 р. за Договором, орендоване обладнання за адресою: м. Горлівка, вул. Жукова, 22, закусочна "Бистро", відсутнє.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, правомірно зазначив, що місцевий господарський суд не вірно застосував до даних правовідносин ст. 1212 ЦК України, оскільки глава 83 ЦК України (435-15) регулює правовідносини, які випливають з недоговірних зобов'язань.

Також, відповідачем до суду разом з апеляційною скаргою подано прибуткові накладні, підписані та скріплені печатками обох сторін.

Дані докази правомірно прийняті апеляційним судом, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, в порушення ст. 43 ГПК України, не витребував в порядку ст. 38 ГПК України дані докази та прийняв рішення в першому судовому засіданні без представника відповідача.

З огляду на вказані вище докази, апеляційною інстанцією в порядку ст. 101 ГПК України встановлено, що відповідач повернув позивачу спірне майно.

Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. (v008p710-10) постанови (ухвали) Вищого господарського суду касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу ТОВ "Фабрика морозива "Старт-Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. у справі № 40/315 залишити без змін.

постанова касаційному оскарженню не підлягає.