2-8/2964-2009 Про визнання рішення учасників ТОВ недійсним - 25.05.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду АР Крим від 11.12.2009 (суддя С.Чумаченко) позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій-3", яке оформлене протоколом №161008 від 16.10.2008, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій-3", яке оформлене протоколом №081208 від 08.12.2008, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій-3", яке оформлене протоколом №191208 від 19.12.2008, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій-3", яке оформлене протоколом №060209 від 06.02.2009 задоволений.

В позові ОСОБА_2 про визнання порушеними інтереси і законні права як учасника ТОВ "Меркурій-3", які полягають в усунені мене від управління справами товариства та отримання інформації про діяльність товариства та частини прибутку від діяльності товариства, витребування у ОСОБА_1 бухгалтерську документацію, самовільно утримувану в його квартирі для проведення перевірки Ревізійною комісією товариства, з метою усунення перешкод в управлінні товариством, зобов'язання ОСОБА_1 дотримуватися вимог статуту, умов установчого договору, діючого законодавства та зобов'язати повернути печатку товариства, всі документи, програмне забезпечення в офіс за відповідною адресою, база асоціації "Імпрес", з метою усунення перешкод в управлінні товариством, зобов'язання ОСОБА_1 виконати рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій-3"від 16.10.2008, 08.12.2008, 19.12.2008, 06.02.2009 з метою усунення перешкод в управлінні товариством відмовлено.

Висновки суду про задоволення вимог позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ґрунтуються на тих обставинах, що повідомлення від 19.09.2008, від 10.11.2008, від 13.01.2009 не містять ні часу, ні місця проведення зборів товариства та порядку денного, оспорюванні рішення зборів учасників товариства прийняті за відсутності кворуму, тобто присутності учасників, які володіють у сукупності більш як 60% голосів, тому має місце порушення визначеної ст.ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства" процедури скликання зборів учасників та відсутність кворуму для прийняття зборами рішень, визначеного ст. 60 Закону України "Про господарські товариства".

Вимоги позову ОСОБА_2 не відповідають ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України щодо визначених законом способів захисту порушеного права, тому суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 (судді: І.Антонова, К.Остапова, М.Ткаченко) рішення господарського суду АР Крим від 11.12.2009 залишено без зміни з тих же мотивів.

ОСОБА_2 в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що задоволення вимог позову про визнання рішень зборів учасників товариства незаконними є необґрунтованим, так як судом не було встановлено обставин, що свідчать про порушення корпоративних прав учасників господарського товариства, оскільки оспорювані рішення стосуються виконання обов'язків виконавчим органом товариства. Доводи учасників товариства не доводять обставин, що допущені порушення могли б вплинути на прийнятті товариством рішення, оскільки сама по собі участь цих учасників у зборах та результат їх голосування на прийняття рішень не могли вплинути.

Скаржник доводить, що оспорюванні рішення товариства прийнято за наявності кворуму, тому судом не правильно застосовано ст. 60 Закону України "Про господарські товариства".

Скаржник стверджує, що судом не вірно застосовано ст.ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства", оскільки статутом товариства не передбачено конкретного способу повідомлення учасників товариства про збори, повідомлення про порядок денний було вчинено за присутності свідків, а сам порядок денний є вільно доступний за місцем знаходження товариства, оскільки був вивішений.

Скаржник посилається на те, що йому не було роз'яснено права згідно ст. 22 ГПК України, зокрема щодо зміни підстав або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, уточнення позовних вимог, що перешкодило конкретизації вимог позову та як наслідок безпідставної відмови в позовних вимогах.

Скаржник вважає, що відмова в його вимогах порушує Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15) , ЦКУ (435-15) , ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", оскільки не дозволяє скаржнику як учаснику товариства здійснювати управління справами товариства.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в засіданні суду касаційної інстанції, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом вимог позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій-3", яке оформлене протоколом №161008 від 16.10.2008, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій-3", яке оформлене протоколом №081208 від 08.12.2008, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій-3", яке оформлене протоколом №191208 від 19.12.2008, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій-3", яке оформлене протоколом №060209 від 06.02.2009.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства, в тому числі позачергового, строк та порядок повідомлення учасників товариства про проведення такого зібрання, обов'язок сповіщення учасників товариства по питанням поставлених на вирішення загальних зборів регламентується Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Відповідно до ч.5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. Крім того, як слідує з вищезазначеної статті учасники повідомляються передбаченим способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Судом встановлено, що повістки від 19 вересня 2008 року, 10 листопада 2008 року, 13 січня 2009 року не містять ні часу ні місця проведення зборів Товариства.

Статтями 145 Цивільного кодексу України, 58 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) та пунктом 11 Статуту ТОВ "Меркурій-3"встановлено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Отже, лише за відсутності кворуму (60 відсотків голосів) загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю є неповноважними, а відтак не мають можливості приймати будь-які рішення щодо діяльності товариства, а учасники товариства, які бажають реалізувати своє право на участь в управлінні товариством, зокрема, приймати необхідні для здійснення товариством господарської діяльності та досягнення статутних завдань, - позбавляються можливості здійснювати свої корпоративні-права, у тому числі права на участь в управлінні товариством.

Як слідує з протоколів зібрання учасників товариства з обмеженою зідповідальністю "Меркурій-3"- рішення були прийнятті без наявності кворуму, адже сукупно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 володіють 50% статутного фонду, тобто мають лише 50 відстотків голосів, замість 60% як це передбачено законодавством та пунктом 13 Статуту.

Відповідно до ч.І ст. 116 Цивільного Кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Згідно ч.5 ст. 98 Цивільного Кодексу України, рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до Постанови №13 Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) від 24 жовтня 2008 року рішення загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно до п.21 Постанови №13 Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) від 24 жовтня 2008 року рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства".

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, тощо.

Зважаючи на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову про визнання рішень загальних зборів учасників господарського товариства, що є предметом спору, недійсними.

Відповідно до ч. 1ст. 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом вимог позову ОСОБА_2 є визнання порушеними інтересів і законних прав як учасника ТОВ "Меркурій-3", які полягають в усунені мене від управління справами товариства та отримання інформації про діяльність товариства та частини прибутку від діяльності товариства; витребування у ОСОБА_1 бухгалтерської документації для проведення перевірки Ревізійною комісією товариства; зобов'язання ОСОБА_1 дотримуватися вимог статуту, умов установчого договору, діючого законодавства та зобов'язання повернути печатку товариства, всі документи, програмне забезпечення в офіс за відповідною адресою з метою усунення перешкод в управлінні товариством; зобов'язання ОСОБА_1 виконати рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій-3"від 16.10.2008, 08.12.2008 р., 19.12.2008 р., 06.02.2009 р. з метою усунення перешкод в управлінні товариством.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), . громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України Господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: 1) спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за-угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів штих суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Чинним господарським процесуальним кодексом України не передбачено порядку встановлення факту, що має юридичне значення. За приписами ст.ст. 1, 41, 12 ГПК України господарський суд захищає порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси в порядку позовного провадження, вирішуючи спір про право.

Таким чином, факт порушення права може бути встановлений господарським судом при розгляді спору про право цивільне, зокрема, корпоративне, однак саме по собі визнання такого факту не є способом, що призведе до поновлення порушеного права позивача, тому така вимога не може бути самостійним предметом позову в господарському суді, не кореспондується зі способами захисту права.

Інші вимоги, зокрема, що стосується вимог про неможливість отримання документів про діяльність товариства, зобов'язання дотримуватися вимог статутних документів, зобов'язання повернути документацію у визначене місце є недоведеними, оскільки позивачем не обґрунтовано, яким чином відповідач перешкоджає йому в реалізації корпоративних прав, а також є вимогами які не призводять до відновлення порушеного права, тобто як зазначалося не кореспондується зі способами захисту права.

Враховуючи на вищевикладене, у суду не має правових підставі для задоволення позовних вимог.

За викладених обставин касаційна інстанція не вбачає порушення чи неправильного застосування судом норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, тому доводи скарги не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 (v008p710-10) , Вищий господарський суд України