2а-2712/10/2470 Про скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на додану вартість - 26.06.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сокирянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 (головуючий суддя Багрій В.М., судді: Кухтей Р.В., Старунський Д.М.) у справі за позовом Новодністровської міської ради до Сокирянської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

Новодністровська міська рада Чернівецької області звернулася з адміністративним позовом до Сокирянської ОДПІ Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2010 №0000072300/2, №0000082300/2, №0000062300/2.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.10.2010 позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято у справі нове рішення про задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій податковий орган просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 та залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.10.2010.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Відповідач вказує, що позивачем здійснювались операції, які звільнені від оподаткування та операції, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Згідно положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у разі, коли у особи загальна сума від здійснення операцій протягом останніх 12 місяців сукупно перевищує 300000грн., така особа підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку. При цьому, Новодністровська міська рада не реєструвалась платником податку на додану вартість, декларації не подавала, зазначає податковий орган.

У свою чергу, позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, де Новодністровська міська рада зазначає, що не погоджується з доводами податкового органу та вважає рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, судом надана належна правова оцінка обставинам справи. Як вказує позивач, орган місцевого самоврядування не є суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність в розумінні положень Господарського кодексу України (436-15) .

Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 попередній розгляд справи призначено на 26.06.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку Новодністровської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 01.03.2008.

За результатами перевірки складено акт від 07.12.2009 №624/23-013/05398510, згідно якого контролюючим органом встановлені порушення:

підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо продажу земельних ділянок за період 2006-2007 роки та 2 місяців 2008 року на загальну суму 329645грн.

підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо продажу нежитлових приміщень за період 2006-2007 роки та 2 місяців 2008 року на загальну суму 1584029,54грн.

підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо отримання Новодністровською міською радою доходу у вигляді плати за участь у конкурсі на право купівлі споруди теплопункту у січні 2008 року на загальну суму 2922,20грн.

Розглянувши заперечення до акту перевірки, податковий орган визначив, що загальна сума отриманих Новодністровською міською радою інших доходів становить 72165грн., в тому числі, що підлягають оподаткуванню - 40487,72грн.; загальна сума заниженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість становить 327365грн.

На підставі встановлених порушень, за результатом адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 18.02.2010:

№0000072300/2 згідно якого, сума податкового зобов`язання за основним платежем становить 327365грн.;

№0000082300/2 - сума податкового зобов`язання за штрафними санкціями становить 167475грн.,

№0000062300/2 - сума податкового зобов`язання за основним платежем становить 373грн.

Податковий орган дійшов висновку, що в порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" Новодністровська міська рада не зареєструвалась платником податку на додану вартість при перевищенні загальної суми від здійснення операцій з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, нежитлових приміщень, послуг архіву з видачі довідок, послуг з проживання, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно 300000грн. (без урахування податку на додану вартість) в грудні 2006 року і відповідно в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пунктів 9.4, 9.6 статті 9 вказаного Закону занизило податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 327622грн.

Не погоджуючись з прийнятими вказаними рішеннями податкового органу Новодністровська міська рада звернулася до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що в порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" Новодністровська міська рада не зареєструвалась платником податку на додану вартість при перевищенні загальної суми від здійснення операцій з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, нежитлових приміщень, послуг архіву з видачі довідок, послуг з проживання, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно 300000грн. (без урахування податку на додану вартість) в грудні 2006 року і відповідно в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пунктів 9.4, 9.6 статті 9 вказаного Закону позивач знизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 327622грн. Суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно було визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, прийняв у справі нове судове рішення, яким позов задовольнив, оскільки судом встановлено, що продані земельні ділянки фізичним особам-власникам нерухомого майна не знаходилися під об`єктами нерухомого майна та не включалися до їх вартості. Сплачувана по цих операціях плата зараховувалася до бюджету Новодністровської міської ради і кошти були використані на об`єкти соціальної інфраструктури міста. Суд дійшов висновку, що підстав для реєстрації позивача платником податку на додану вартість в зв`язку з перевищенням граничного розміру здійснення операцій з поставки товарів (послуг) не має.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Новодністровська міська рада у періоді, який підлягав перевірці, не реєструвалась платником податку на додану вартість, декларації не подавала. Відповідно до рішень сесій Новодністровської міської ради про продаж житлових приміщень Новодністровською міською радою укладено договори купівлі-продажу приміщень на загальну суму 576851грн. (березень 2006 року - 15350грн., серпень 2006 року - 561501грн.); договори купівлі-продажу земельних ділянок на загальну суму 329645грн. (червень 2006 року - 16290грн., липень - 1671грн., вересень - 35442грн., грудень -266860грн., липень 2007 року - 9382грн.); договори купівлі-продажу нежитлових приміщень на загальну суму 1584029,54грн. (вересень 2007 року -424067грн., жовтень 2007 року - 1159962,54грн.)

Також, Новодністровською міською радою отримано доходи від надання послуг архіву з видачі довідок та послуг з проживання на загальну суму 73448,15грн. Позивачем отримано плату за участь в конкурсі на право купівлі споруди теплопункту на загальну суму 2922грн.

За визначенням пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов`язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцям, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 1.2. цієї ж статті під терміном "особа" у Законі розуміється будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того чи є така особа резидентом чи ні: суб`єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що є суб`єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Індивідуальні ознаки осіб як платників податку на додану вартість за обсягами оподатковуваних операцій та видами діяльності встановлені статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (у відповідній редакції), зокрема, платником податку є будь-яка особа, яка:

здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

підлягає обов`язковій реєстрації як платник цього податку;

імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Особа підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку у разі:

Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або врахунок зобов`язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли у особи загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов`язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) така особа підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пунктами 9.3 і 9.4 статті 9 вищезазначеного Закону, особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов`язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом державної податкової служби України. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного у пункті 2.1 Закону, а для осіб, що підпадають під визначення пункту 2.3 цього Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності з торгівлі за готівку. Реєстраційна заява може бути надіслана на адресу органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення. Орган державної податкової служби зобов`язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

На підставі встановлених обставин та керуючись нормативним регулюванням, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд касаційної інстанції погоджується з позицією апеляційного суду, відповідно до якої позивач в силу Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) не є суб`єктом, який здійснює підприємницьку діяльність в розумінні статті 42 Господарського кодексу України. Згідно закону орган місцевого самоврядування наділений виключним правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення, зокрема, у сфері земельних відносин, виходячи зі змісту статті 124 Земельного кодексу України, про викуп земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності. Позивач не характеризується як особа, яка здійснює господарську діяльність, метою якої є отримання прибутку. З наведеного вбачається, що у позивача немає покладеного законом обов`язку перебувати на податковому обліку як платник податку на додану вартість.

Разом з тим, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, відповідно до підпункту 5.1.17 пункту 5.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об`єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень підпункту 5.1.19 пункту 5.1 статті 5 цього Закону).

У даній справі встановлено та вході судового розгляду не спростовано, що продані земельні ділянки фізичним особам-власникам нерухомого майна не знаходилися під об`єктами нерухомого майна та не включалися до їх вартості. Сплачувана по цих операціях плата зараховувалася до бюджету Новодністровської міської ради і кошти були використані на об`єкти соціальної інфраструктури міста.

З урахуванням викладеного, вірним є висновок, що підстав для реєстрації позивача платником податку на додану вартість у зв`язку з перевищенням граничного розміру здійснення операцій з поставки товарів (послуг) немає.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.