Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "Сталькон-М" про визнання простих векселів №3209510700 від 20.10.05, № 3209510701 від 20.10.05, №3209510702 від 22.10.05, №3209510703 від 23.10.05, № 3209510704 від 23.10.05, №3209510706 від 25.10.05, №3209510707 від 26.10.05, № 3209510709 від 28.10.05, №3209510710 від 28.10.05, №3209510711 від 28.10.05, № 3209510713 від 28.10.05, №3209510714 від 24.10.05, №32000301828 від 17.10.05, № 32000301826 від 13.10.05, № 32000301829 від 18.10.05, №32000301830 від 19.10.05,такими, що видані з дефектом форми та не мають вексельної сили. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що емітовані ним спірні векселі не мають вексельної сили, оскільки на них відсутній підпис керівника позивача, а особа, що поставила свій підпис, комерційний директор Вороніна Л.М., не мала на це необхідних повноважень.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.09 (суддя Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.10 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Михальської Ю.Б., суддів:

Корсака В.А., Тищенко А.І.), у задоволені позову відмовлено повністю. Судові акти мотивовані наявністю у векселів всіх необхідних реквізитів.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва. Скарга мотивована тим, що судами не застосовано норми ч.3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", згідно якої вексель від імені юридичних осіб підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. До того ж, спірні прості векселі від імені ВАТ "Готель "Славутич" підписані та видані в жовтні 2005р. не особисто головою правління Тарасовим С.О., а іншою особою –комерційним директором Вороніною Л.М., яка не мала на це належних повноважень. Позивач вважає, що господарський суд дійшов неправильного висновку, що спірні векселі містять всі обов’язкові реквізити, які вимагаються чинним законодавством на момент їх видачі, оскільки документ, який не містить обов’язкових реквізитів, перелічених в ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі не є цінним папером, а може мати силу простої боргової розписки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі бланкових індосаментів став векселедержателем шістнадцяти простих векселів: №3209510700 від 20.10.05, № 3209510701 від 20.10.05, №3209510702 від 22.10.05, №3209510703 від 23.10.05, № 3209510704 від 23.10.05, №3209510706 від 25.10.05, №3209510707 від 26.10.05, № 3209510709 від 28.10.05, №3209510710 від 28.10.05, №3209510711 від 28.10.05, № 3209510713 від 28.10.05, №3209510714 від 24.10.05, №32000301828 від 17.10.05, № 32000301826 від 13.10.05, № 32000301829 від 18.10.05, №32000301830 від 19.10.05. Векселі видані Товариству "Нафто Кредит Інвест"(код ЄДРПОУ 33227075), на загальну суму 11 370 289,17 грн., строк платежу –"за пред'явленням". Всі векселі підписані від імені векселедавця комерційним директором Вороніною Л.М., головним бухгалтером Бусигіною Н.М. та скріплені печаткою векселедавця.

14.10.08 відповідач звернувся до позивача з вимогою, в якій повідомив останнього, що він за договорами про відступлення права вимоги став векселедержателем шістнадцяти штук простих векселів, емітованих позивачем, на загальну суму 11 370 289,17 грн., у зв’язку з чим відповідач попросив позивача негайно оплатити зазначені векселі шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 11 370 289,17 грн. на поточний рахунок відповідача. Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "Сталькон-М" про визнання простих векселів такими, що видані з дефектом форми та не мають вексельної сили.

Судами відмовлено в позові з посиланням на безпідставність позовних вимог. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів про необхідність відмови в позові, з огляду на наступне.

Перелік обов’язкових реквізитів для простих векселів передбачений статтею 75 Уніфікованого закону, згідно з якою простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Вимоги Уніфікованого закону щодо підпису векселедавця конкретизовані в ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", відповідно до якої вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Від векселедавця ВАТ "Готель Славутич"цінні папери підписані комерційним директором Вороніною Л.М. і головним бухгалтером Бусигіною Н.М., підписи яких скріплені печаткою позивача.

Відповідно до п.8.5.14 Статуту ВАТ "Готель "Славутич", голова правління згідно з діючим законодавством та в межах своїх повноважень видає довіреності на здійснення відповідних керівних функцій. Згідно наказу від 19.06.03 Тарасов С.О. приступив до виконання обов’язків Голови правління позивача. Повноваження Вороніної Л.М. на підписання векселів підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю, виданою Головою Правління ВАТ "Готель "Славутич" Тарасовим С.О., зі змісту якої вбачається, що Вороніну Л.М. уповноважено вчиняти від ВАТ "Готель "Славутич" договори та угоди без обмеження умов та ціни, що, в свою чергу, підтверджує наявність у вказаної особи повноважень на видачу спірних векселів. Зазначена довіреність видана без встановлення строку її дії, але була припинена 11.11.05 на підставі заяви ВАТ "Готель "Славутич". Станом на дату емісії векселів Вороніна Л.М. була членом правління ВАТ "Готель "Славутич".

На підставі аналізу доказів у справі, суди зробили висновок, що спірні векселі видані з 24.10.05 по 28.10.05 до припинення дії довіреності, виданої Вороніній Л.М. та до припинення її повноважень члена правління позивача, а відтак, Вороніна Л.М. мала необхідний обсяг повноважень на підписання цих векселів.

До того ж, протягом майже чотирьох років ВАТ "Готель "Славутич", усвідомлюючи факт їх видачі, не заперечувало проти цього факту та здійснювало свою господарську діяльність з урахуванням вчиненої видачі спірних векселів. Спірні векселі видавались ВАТ "Готель "Славутич" на користь ТОВ "Нафто Кредит Інвест" в якості розрахунку за певними договорами, укладеними між ВАТ "Готель "Славутич" і ТОВ "Нафто Кредит Інвест". Укладання таких договорів і здійснення розрахунків за цими договорами шляхом видачі спірних векселів, вказує на наявність волевиявлення ВАТ "Готель "Славутич" вчинити правочини з видачі векселів.

За таких обставин правомірним є висновок судів про те, що векселі містять всі обов’язкові реквізити, які вимагаються чинним законодавством для того, щоб документ мав силу векселя. А відтак, позовні вимоги необґрунтовані та недоведені, а в позові слід відмовити.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Виходячи з положень ст.ст. 6, 8, 150, 125, 129 Конституції України, постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , Рішення Конституційного Суду України від 11.03.10 № 8-рп/2010 (v008p710-10) , та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Готель "Славутич" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.10 у справі № 32/129 залишити без змін. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.