Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 31.10.2006 року порушено провадження у справі № 5/192-06 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Каховка" (далі –Банкрут, Товариство) за заявою Каховської об`єднаної державної податкової інспекції в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Херсонської області від 10.04.2007 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пасеку Т.В.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.03.2009 року (суддя - В.Г. Ситюк) задоволено заяву ліквідатора та визнано недійсними: договір купівлі-продажу майна - вісімдесят три сотих часток комплексу завод ЗБВ, що знаходиться за адресою: м. Каховка, Чаплинське шосе, 7 від 28.10.05 р., укладеного між Товариством та ТОВ "Укрпромексім", договір купівлі-продажу майна № 2/10-2005 від 28.10.05 р., укладеного між Товариством та ТОВ "Укрпромексім", договір купівлі-продажу майна № 3/10-2005 від 28.10.05 р., укладеного між Товариством та ТОВ "Укрпромексім", договір купівлі-продажу майна № 4/10-2005 від 28.10.05 р., укладеного між Товариством та ТОВ "Укрпромексім".

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Укрпромексім" звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.03.2009 року та відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними чотирьох договорів купівлі-продажу від 28.10.2005 року та застосування наслідків недійсності правочину.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2010 року (головуючий суддя –Кричмаржевський В.А., судді: Кагітіна Л.П., Мойсеєнко Т.В.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.03.2009 року скасовано, а заяву ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 28.10.2005р. на суму –1 145514 грн. 00 коп., № 2/10-2005 від 28.10.2005р. на суму –145 286 грн. 00 коп., № 3/10-2005 від 28.10.2005р. на суму –195 213 грн. 00 коп., та № 4/10-2005 від 28.10.2005р. на суму –150 000 грн. 00 коп., укладених між Боржником і ТОВ "Укрпромексім", залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ліквідатор відкритого акціонерного товариства "Каховка" Стахевич Т.В. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2010 року, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.03.2009 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 17, 25 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що спірними угодами купівлі-продажу майна Товариства останньому були завдані збитки, у зв'язку з якими Товариство фактично припинило свою господарську діяльність, що призвело до його банкрутства. Також, суд першої інстанції зазначив, що положення Закону про банкрутство щодо заінтересованості ТОВ "Укрпромексім" стосовно спірних угод не підлягають застосуванню, оскільки ці положення застосовуються лише у разі визнання недійсною угоди з боржником у межах процедури санації, а факт виконання сторонами спірних угод підтверджується актом про проведення заліку взаємних вимог та заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог. На цих підставах суд дійшов висновку про задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсними спірних угод, укладених з Товариством, однак вказав про неможливість застосування реституції за цими угодами.

Скасовуючи вказану ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірні угоди не можуть бути визнані недійсними за підстав, передбачених вимогами ст. 17 Закону про банкрутство, оскільки норми цієї статті допускають можливість визнання недійсною угоди, що не виконана (повністю або частково) на момент порушення справи про банкрутство, тоді як спірні угоди на момент порушення справи про банкрутство Товариства, здійснення провадження у справі та подання заяви про визнання таких угод недійсними, були повністю виконані.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись із викладеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим зазначає про таке.

Підстави для визнання угод недійсними у межах справи про банкрутство визначені положеннями частин 10, 11 ст. 17 Закону про банкрутство. Між тим, посилочні норми ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство до норм частини 10 ст. 17 цього закону встановлюють виключні підстави для визнання недійсною угоди у межах справи про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури, серед яких (підстав) не міститься такої підстави, як укладення з боржником угоди заінтересованої особи. У зв'язку з цим колегія суддів вказує на те що, що зазначення про заінтересованість особи згідно вимог ст. 1 Закону про банкрутство, що уклала до порушення справи про банкрутство угоду, стосовно Банкрута, не є підставою, відповідно до ч. 10 ст. 17 та ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, для визнання такої угоди недійсною на стадії ліквідації у справі про банкрутство.

Отже, в цій частині суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій.

Що ж до встановлення судами факту виконання спірних угод, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 2.1 спірного договору від 28.10.2005 року (т. 3 а.с. 130-131) передбачено, що розрахунок за 83/100 часток комплексу завод ЗБВ здійснюється в безготівковому порядку, які кошти були перераховані на поточний рахунок Продавця (Банкрута ) до підписання цього договору .

Пункт 2.1 спірного договору від 28.10.2005 року № 2/10-2005 (т. 3 а.с. 134) передбачає, що кошти за майно були перераховані Продавцеві до підписання цього Договору . Така ж сама умова (дослівно) викладена в п. 5.1 спірних договорів від 28.10.2005 року № 3/10-2005 та № 4/10-2005 (т. 3 а.с. 136, 141). Отже порядок розрахунків за придбане ТОВ "Укрпромексім" у Товариства майно передбачає спосіб, за яким до підписання вказаних угод було здійснене їх виконання з боку ТОВ "Укрпромексім" –шляхом перерахування коштів безпосередньо продавцеві –Банкруту. Будь-якого іншого способу виконання вказаних угод з боку ТОВ "Укрпромексім" не передбачено, а за умовами розрахунків за договорами вважається, що на момент укладення спірних угод має місце вже здійснений факт перерахування коштів безпосередньо на рахунок Товариства.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні угоди є виконаними до порушення справи про банкрутство Товариства, пославшись при цьому на договір про залік зустрічних вимог від 28.10.2005 року та на акт про залік зустрічних вимог від цієї ж дати (т. 4 а.с. 29, 30). При цьому, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не надали правову оцінку тому, що згідно вказаних договору про залік та акту про залік Товариству був здійснений залік його заборгованості перед ТОВ "Укрпромексім" за придбані ним товари за договорами купівлі-продажу товарів (укладених 28.10.2005 року ), цінних паперів та поруки (за яким ТОВ "Укрпромексім" здійснював замість Товариства оплату його поточних платежів за електроенергію, послуги зв'язку, водопостачання – т. 4 а.с. 50-150, т. 5 а.с. 1-79 - тобто кошти перераховувались не безпосередньо Товариству, а іншим підприємствам). Викладеним обставинам суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки в контексті того, чи є спірні угоди купівлі-продажу виконаними з боку ТОВ "Укрпромексім" у спосіб, передбачений умовами згаданих угод, та у зв'язку з цим, чи є такі угоди виконаними взагалі, оскільки виходячи з цього настає правова можливість застосування до таких угод купівлі-продажу положень ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство щодо підстав для визнання їх недійсними.

До визначеного також слід додати, що відповідно до викладених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі та ліквідатором в заяві про визнання угод недійсними пояснень та наданих ліквідатором Банкрута довідок та виписок Херсонської обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" по особовому рахунку Товариства (т. 3 а.с. 147-153) останньому не перераховувались кошти у сумі, визначеній спірними угодами.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів зазначає про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи щодо виконання спірних угод між ТОВ "Укрпромексім" та Товариством та, відповідно, неналежне застосування норм цивільного законодавства та законодавства про банкрутство.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та скасованої згідної такої постанови ухвали суду першої інстанції від 24.03.2009 року, як незаконних та необґрунтованих, та про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу. У зв'язку з цим касаційні вимоги про залишення в силі вказаної ухвали місцевого господарського суду від 24.03.2009 року задоволенню не підлягають.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно усунути вищезгадані порушення норм права з урахуванням наявних доказів у справі та врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Також, Вищий господарський суд України зазначає, що за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 року (v008p710-10) постанова (ухвала) Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Каховка" Стахевич Т.В. задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2010 р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.03.2009 року у справі № 5/192-Б-06 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в частині розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

4. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.