Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у травні 2011 року, Селянське (фермерське) господарство "Віктор" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Людвігсталь" 80 000 грн. попередньої оплати, здійсненої на підставі рахунку-фактури № 27 від 27.12.2007 року та 441,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.08.2011 року позов задоволено та постановлено про стягнення з відповідача 80 000 грн. Провадження у справі щодо стягнення 441,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами припинено на підставі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 80 000 грн. передоплати скасовано та в позові у цій частині відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову апеляційного господарського суду оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2011 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову в частині стягненні 80 000 грн., апеляційний господарський суд послався на те, що сторони не погодили строки поставки товару, докази на підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою про поставку цієї продукції чи повернення суми попередньої оплати відсутні, а тому строк виконання відповідачем грошових зобов'язань не настав.

Проте погодитись з наведеними апеляційним господарським судом мотивами відмови у стягненні спірної суми попередньої оплати не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається із матеріалів справ та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рахунку-фактури № 27 від 27.12.2007 року Селянське (фермерське) господарство "Віктор" сплатило Селянському (фермерському) господарству "Людвігсталь" 80 000 грн. передоплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 621 від 27.12.2007 року.

З часу здійснення авансового платежу поставка продукції відповідачем не була здійснена, після пред'явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань, проти повернення коштів заперечував, а тому з урахуванням, що позовна вимога визначає строки виконання боргових зобов'язань відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, господарський суд першої інстанції правильно задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 80 000 грн., і підстав для скасування рішення місцевого суду у цій частині з наведених апеляційним господарським судом мотивів не було.

Наявність відмови позивача від позовних вимог щодо стягнення 441,64 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, надавало суду право на припинення провадження у справі у цій частині, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а тому судові рішення у частині припинення провадження у справі є правильними.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року у частині відмови у стягненні на користь Селянського (фермерського) господарства "Віктор" 80 000 грн. боргу та стягненні 400 грн. судових витрат скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2011 року у цій частині залишити без змін.

У решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року залишити без змін.