Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у червні 2009 року, ТОВ "Остап" звернулось до господарського суду з позовом до ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" в особі Кримської філії ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" про визнання дій останнього з підготовки та проведення прилюдних торгів нерухомого майна, яке належить позивачу, за адресою : АР Крим, Роздольненський район, с. Сінокісне, вул. Виноградна, 1в, такими, що не відповідають законодавству України та визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна за зазначеною вище адресою, які відбулися 12.06.2009 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2009 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року рішення господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2010 року порушено касаційне провадження у справі, за касаційними скаргами позивача та Фонду майна Автономної Республіки Крим, у яких вони, посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення в скасувати, як незаконні.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, судова колегія вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи про відмову у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, виходили з того, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна (магазин загальною площею 230,7 кв.м.), яке знаходиться за адресою : АР Крим, Роздольненський район, с. Сінокісне, вул. Виноградна, 1в, відбулися з дотриманням положень чинного законодавства України, та з огляду на те, що позивач зворотного не довів, заявлені ним вимоги безпідставні і задоволенню не підлягають.

Проте, погодитись з наведеними судами обох інстанцій мотивами відмови у позові не можна.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що звернення стягнення на майно позивача здійснювалось відповідно до виконавчого напису нотаріуса вчиненого 27.10.2005 року.

Відповідно до ст. 91 Закону України "Про нотаріат", виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, а з усіх інших вимог - протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено інших строків.

Таким чином, з'ясовуючи правомірність звернення стягнення на майно шляхом його продажу на публічних торгах, у першу чергу підлягають з'ясуванню обставини, пов'язанні з порушенням виконавчого провадження.

Але матеріали виконавчого провадження у матеріалах справи відсутні і висновки щодо правомірності дій виконавчих органів не зроблено.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , з дотриманням вимог цього Закону.

Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.

Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", спеціалізована організація не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12) передбачає, що під друкованими засобами масової інформації розуміються періодичні та такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Встановивши наявність інформації про проведення прилюдних торгів в двох місцевих газетах "Полуостров+" від 28.05.2009 року та "Полуостров" № 21 від 29.05.2009 року, 04.06.2009 року, і стверджуючи що дані повідомлення відповідають вимогам п. 3.6 Положення, суди не перевірили доводи позивача, щодо відсутності такого друкованого засобу, як "Полуостров+", реєстрацію такого видання не перевірили, а тому висновок про дотримання вимог закону у цій частині не можна визнати такими, що відповідають дійсності, а судові рішення законними і обґрунтованими.

При такому положенні судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд під час якого, суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку заявленим вимогам, і, у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги задовольнити частково.

Рішення господарського суду АР Крим від 20.10.2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Відповідно до ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010р № 8-рп/2010 повторному касаційному перегляду справа не підлягає.