Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.12.2009 року порушено провадження у справі № 33/141 про банкрутство приватного підприємства "АТ-Інвест" (далі - Боржник, Підприємство) в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Львівської області від 24.12.2009 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бахтина В.В.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року (суддя - Цікало А.І.), зокрема, було відмовлено публічному акціонерному товариству "Альфа-Банк" та Державній податковій інспекції у Франківському районі м. Львова у задоволенні скарг на дії ліквідатора Бахтина В.В. –пункти 1, 2 резолютивної частини.

Не погодившись частково із цією ухвалою, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі-Банк) звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року та прийняти нове рішення, яким визнати дії ліквідатора такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та призначити іншого ліквідатора.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року (головуючий суддя –Михалюк О.В., судді: Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а п.п. 1, 2 ухвали господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року –без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанції, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року та винести постанову, якою задовольнити скарги ПАТ "Альфа-Банк" та ДПІ у Франківському районі м. Львова на дії ліквідатора, визнати дії ліквідатора такими, що не відповідають вимогам законодавства та усунути арбітражного керуючого Бахтина В.В. від виконання обов’язків ліквідатора Боржника.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.31, 5, 7, 16, 29, 30, 51 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника та ліквідатора Підприємства, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд касаційної інстанції, здійснюючи касаційне провадження у даній справі, виходить з того, що оскаржувана ухвала першої інстанції заперечувалась скаржником і в апеляційному, і касаційному порядку лише стосовно відмови у задоволенні скарг ПАТ "Альфа-Банк" та ДПІ у Франківському районі м. Львова на дії ліквідатора Бахтина В.В. та про усунення його від повноважень ліквідатора Боржника.

Так, відмовляючи у задоволенні скарг ПАТ "Альфа-Банк" та ДПІ у Франківському районі м. Львова на дії ліквідатора Бахтина В.В. та про усунення його від повноважень ліквідатора Боржника, суд першої інстанції встановив, що ліквідатором був поданий звіт про вжиті заходи у ліквідаційній процедурі Боржника у зв'язку із реалізацією на відкритих торгах майна останнього, включеного до ліквідаційної маси, а наведені в скаргах обставини не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

Підтримуючи вказані висновки та залишаючи оскаржувану ухвалу без змін в частині відмови у задоволенні скарг на дії ліквідатора, суд апеляційної інстанції додав, що створення комітету кредиторів у справі про банкрутство, що здійснюється в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, нормами цього закону (2343-12) не передбачено, а тому законом не встановлено обов'язку надсилати ліквідатором Боржника кредиторам у справі копії документів щодо ходу ліквідаційної процедури Підприємства, а звіти у справі ліквідатором надавалися систематично. У зв'язку з цим також є безпідставним твердження Банку про необхідність погодження з ним вартості та порядку продажу майна у ліквідаційній процедурі Підприємства. Щодо проведеної у справі оцінки майна Боржника апеляційний суд зазначив, що ліквідатор не відповідає за таку оцінку, оскільки остання проводилась не ним, а на його замовлення особою, що проводить оцінку, а Банк не позбавлений права заявити з цього приводу претензії саме оцінювачу.

Заперечуючи вказані висновки судів, Банк вважає, що на вимогу одного із кредиторів у справі про банкрутство в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство має бути створений комітет кредиторів Боржника, а відповідне клопотання було подано ПАТ "Альфа-Банк", який має 83 % голосів, виходячи з визнаних у справі вимог кредиторів, а ліквідатором здійснена реалізація майна Боржника за заниженою ціною, без врахування, зокрема, ціни за балансовою вартістю, визначеною органами БТІ.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями Банку в скарзі, оскільки вони викладені з невірним тлумаченням норм ст. 51 Закону про банкрутство, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , а також без врахування всіх встановлених судами обставин справи.

Так, як було зазначено судами попередніх інстанцій, порядок та умови продажу майна у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство регулюються, зокрема, положеннями ст. 30 Закону про банкрутство.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Отже, законодавцем започаткований продаж майна банкрута на відкритих торгах. Комітет кредиторів має право встановити інший порядок продажу майна банкрута.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає та погоджується із зробленим судами висновком про те, що одна із особливостей провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 51 закону про банкрутство полягає у тому, що у межах процедури банкрутства боржника, що ліквідується за рішенням власника, створення комітету кредиторів Законом про банкрутство (2343-12) не передбачено, а відповідно, на ліквідатора боржника не покладається обов'язок проводити збори кредиторів з метою створення комітету кредиторів відповідно до ст. 16 Закону про банкрутство та звітувати перед ним про свою діяльність.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок судів в оскаржуваних рішеннях про те, що нестворення комітету кредиторів Підприємства, незвітування перед ним ліквідатором останнього про свою діяльність та неузгодження ліквідатором Банкрута –арбітражним керуючим Бахтиним В.В. порядку продажу майна Банкрута, складу, умов та строків придбання майна не є порушенням вимог діючого законодавства у даній справі.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції враховує, що ліквідатором Підприємства надавались господарському суду звіти, документи про свою діяльність та про виконані дії у ліквідаційній процедурі Банкрута, що також було встановлено судами першої та апеляційної інстанції.

Крім викладеного та виходячи з приписів ст.ст. 8, 9, 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про те, що норми вказаного закону та розроблені на його підставі нормативно-правові акти з питань оцінки майна не передбачають погодження оцінки майна, виконаної суб’єктом оціночної діяльності, із замовником оцінки чи іншою особою (окрім органів державної влади і місцевого самоврядування у визначених випадках).

Нормами ст. 33 цього ж закону передбачено, що спори, пов’язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку, однак ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем.

Отже, зокрема суд апеляційної інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що ліквідатор Підприємства не відповідає за проведену на його замовлення оцінку майна Боржника, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, а відповідно висновок про оцінку вказаного майна не може бути підставою оскарження дій ліквідатора у справі про банкрутство.

Інших же підстав та обставин для задоволення скарги та припинення повноважень ліквідатора Бахтина В.В. відповідно до ст.31 та ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство Банком не наведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено.

Поряд з викладеним суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що жодним із заявників скарг на дії ліквідатора Бахтина В.В. не були оскаржені рішення за результатами розгляду таких скарг –лише Банком, який, доречи, в ході ліквідаційної процедури у справі не заперечував та не оскаржував дії вказаного ліквідатора.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів визнає обґрунтованими та такими, що відповідають нормам закону та обставинам справи висновки судів щодо відмови у задоволенні скарг на дії ліквідатора Підприємства.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 16, 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 8, 9, 32, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та ст.ст.41, 1115, 1117, 1119 – 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 07.12.2010 р. у справі № 33/141 залишити без змін.

постанова виготовлена та підписана 23.12.2011 року.