Вищий господарський суд України у складі колегії суддів Борденюк Є.М., Могил С.К., Самусенко С.С., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Одеський керамзитовий завод"

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 січня 2010 року

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 листопада 2009 року у справі № 17-27-6-15-19/256-03-8548 задоволено заяву відкритого акціонерного товариства "Одеський керамзитовий завод" про перегляд рішення суду від 27 листопада 2003 року за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Одеської області від 27 листопада 2003 року у справі № 19/256-03-8548 скасовано, провадження у справі припинено.

Зазначене рішення мотивовано тим, що за наслідком перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення, яким задоволено позов ТОВ "Керамзит" про стягнення з ВАТ "Одеський керамзитовий завод" вексельної заборгованості, збитків та господарських витрат, судом встановлено, що під час розгляду справи у 2003 році позивач надав суду підроблений простий вексель № 753282096989, емітований ВАТ "Одеський керамзитовий завод" 11 вересня 2003 року, який в дійсності останній не видавав. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову. Водночас, встановивши, що ТОВ "Керамзит" на час перегляду судового рішення у даній справі ліквідоване, місцевий господарський суд на підставі п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі.

Оскарженою ухвалою Одеського апеляційного господарського суду 21 січня 2010 року на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинено апеляційне провадження у даній справі до розгляду господарським судом Одеської області пов’язаної справи № 6/149-09-4645 за позовом Лисюка Володимира Миколайовича до ВАТ "Одеський керамзитовий завод" про визнання недійсним рішення загальних зборів.

ВАТ "Одеський керамзитовий завод" в касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 січня 2010 року про зупинення провадження у справі, задовольнити заяву ВАТ "Одеський керамзитовий завод" про відмову від апеляційних скарг від 26 листопада, 2 грудня, 3 грудня 2009 року, та припинити провадження у справі.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, апеляційне провадження у даній справі порушено за скаргами ВАТ "Одеський керамзитовий завод", підписаними Калюжним Д.В., Латієм О.А., Морозом О.І. на підставі довіреностей, виданих головою правління ВАТ "Одеський керамзитовий завод" Штогріним В.З.

14 грудня 2009 року ВАТ "Одеський керамзитовий завод" подано заяву за підписом голови правління Соколана О.С. про відмову від апеляційної скарги в порядку ст. 100 ГПК України.

Одночасно, до апеляційного суду надійшла заява голови правління ВАТ "Одеський керамзитовий завод" Штогріна В.З., в якій він стверджує, що Соколан О.С. не є головою правління ВАТ "Одеський керамзитовий завод", і, відповідно не має повноважень на відкликання апеляційних скарг.

В подальшому, до Одеського апеляційного господарського суду від голови правління ВАТ "Одеський керамзитовий завод" Соколана О.С. вдруге подано заяву про відмову від апеляційної скарги, до якої заявником додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

19 січня 2009 року представником ВАТ "Одеський керамзитовий завод" Латієм О.А. подано клопотання про зупинення провадження у справі № 17-4-15-38/02-9945 до розгляду справи № 6/149-09-4645 за позовом Лисюка В.М. до ВАТ "Одеський керамзитовий завод" про визнання недійсним рішення загальних зборів, в якому заявник посилається на неможливість розгляду апеляційних скарг ВАТ "Одеський керамзитовий завод" у даній справі до розгляду вищевказаної справи.

Враховуючи, що заявою голови правління ВАТ "Одеський керамзитовий завод" Соколана О.С. від 21 січня 2010 року повідомлено про скасування довіреностей, виданих представникам ВАТ "Одеський керамзитовий завод" Морозу О.І., Калюжному Д.Ю. та Латію О.А., апеляційний суд залишив відкритим питання щодо вирішення заяви за підписом Латія О.А.

Водночас, зупиняючи провадження у даній справі з власної ініціативи, суд апеляційної інстанції зазначив про існування обставин, сукупність яких зумовлює неможливість розгляду даної справи до вирішення в господарському суді Одеської області справи № 6/149-09-4645, в межах якої встановлюється законність рішення загальних зборів про зміну складу керівництва ВАТ "Одеський керамзитовий завод".

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що перегляд рішення господарського суду першої інстанції у даній справі унеможливлює відсутність доказів, достатніх для достеменного встановлення обсягу повноважень у осіб, які звернулись з відповідними апеляційними скаргами, та із заявами про їх відкликання.

Наведене, за висновком апеляційного суду, свідчить про те, що надання оцінки взаємовиключним заявам та клопотанням, поданим представниками відповідача на підставі довіреностей, виданих різними керівниками юридичної особи, в судовому засіданні є передчасним, оскільки між представниками ВАТ "Одеський керамзитовий завод" існує судовий спір щодо визнання недійсним рішення загальних зборів, яким було змінено склад правління ВАТ "Одеський керамзитовий завод".

У зв’язку з такими обставинами, апеляційний суд дійшов висновку про неможливість розгляду апеляційної скарги ВАТ "Одеський керамзитовий завод", підписаної Калюжним Д.В., Латієм О.А., Морозом О.І. на підставі довіреностей, які були видані, та в подальшому скасовані головою правління ВАТ "Одеський керамзитовий завод" Штогріним В.З., а також заяв про відмову від апеляційної скарги, підписаних головою правління ВАТ "Одеський керамзитовий завод" Соколаном О.С. до вирішення справи № 6/149-09-4645.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками апеляційного суду щодо наявності правових підстав для зупинення провадження, передбачених приписами ст. 79 ГПК України, оскільки наявними матеріалами справи спростовується неможливість розгляду справи по суті вимог, викладених в апеляційних скаргах.

Так, відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними і додатково поданими доказами повторно переглядає справу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду.

З матеріалів справи вбачається, що в межах апеляційного провадження, порушеного за скаргами у даній справі, апеляційному суду належить перевірити законність та обґрунтованість рішення господарського суду Одеської області від 23 листопада 2009 року у даній справі, яким у зв’язку з нововиявленими обставинами скасовано рішення про задоволення позову та припинено провадження у справі через ліквідацію юридичної особи, яка була позивачем у даній справі.

Водночас, враховуючи зміст доводів, на які посилаються скаржники в обґрунтування вимог про скасування рішення суду першої інстанції, апеляційному суду в межах даного провадження належить перевірити правильність застосування місцевим судом ст. 80 ГПК України при перегляді рішення за нововиявленими обставинами з урахуванням обставин неодноразового звернення відповідача з відповідними заявами.

Судова колегія вважає, що для надання правильної правової оцінки доводам скаржників та всебічного розгляду всіх обставин, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення у даній справі, питання щодо обсягу повноважень керівників відповідача принципового значення не мають.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про неможливість вирішення питання щодо прийняття відмов від апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 100 ГПК України апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у ч. 6 ст. 22 цього Кодексу. З наведеного вбачається, що відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження повноважень у особи, яка відмовляється від скарги, є лише підставою для не прийняття такої відмови, та не перешкоджає перегляду судового рішення у даній справі в апеляційному провадженні.

За таких обставин, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зупинення розгляду справи, тому оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа –направленню на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Щодо решти вимог скаржника, то вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що суперечать приписам Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки вирішення питання про прийняття відмови від апеляційної скарги та припинення провадження у справі за результатом розгляду касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження, винесеної в порядку ч. 1 ст. 79 ГПК України, не входить до повноважень Вищого господарського суду України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 січня 2010 року у справі № 17-27-6-15-19/256-03-8548 скасувати, справу направити на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 (v008p710-10) рішення господарських судів не підлягають перегляду в порядку повторного касаційного провадження.