ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
07 квітня 2010 р.
|
№ 2/331
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
Головуючого:
|
Мирошниченка С.В. (доповідач),
|
|
Суддів :
|
Барицької Т.Л., Разводової С.С.,
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
|
Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова
|
|
на постанову
|
Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2010 р.
|
|
у справі
|
№ 2/331 господарського суду Донецької області
|
|
до третя особа
|
1)Приватного підприємства "Турмалін-Маркет"
2) Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова ВАТ "Севастопольенерго"
|
за участю представників сторін:
|
відповідача1
відповідача2
третьої особи
|
не з’явилися,
Крочак О.С.,
не з’явилися,
|
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2009 р. (суддя Мартюхіна Н.О.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 10960072,59 грн. боргу, у задоволенні позовних вимог до ПП "Турмалін-маркет" відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2010 р. (судді: Акулова Н.В., Геза Т.Д., Скакун О.А.) вказане рішення залишене без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх частково скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм права та припинити провадження у справі.
Заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як з’ясували господарські суди, 02.04.1999 р. Державна акціонерна енергопостачальна компанія "Севастопольенерго" (енергопостачальна організація) та Державне комунальне підприємство "Севтролейбус" ім. О.С. Круподьорова (абонент) уклали договір на забезпечення електричною енергією № 123, за яким енергопостачальна організація зобов’язується поставляти абоненту електричну енергію, а абонент зобов’язується здійснити оплату за спожиту електричну енергію по тарифам та в строки обумовлені договором.
Рішенням господарського суду м. Севастополь від 07.11.2001р. у справі № 20-7/1241 позов ДАЕК "Севастопольенерго" до ДКП "Севтролейбус" задоволено частково: стягнуто з відповідача борг станом на 10.10.2001р. в розмірі 9239035,01грн.: реактивне споживання - 25264,35грн., 1782525,51грн. пені, 2121305,31грн. інфляційних, 413320,26грн. 3% річних, 1698,55грн. держмита, 68,94грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відстрочено виконання рішення до 07.11.2002 р. Ухвалами господарського суду м.Севастополь виконання рішення у справі № 20-7/1241 від 07.11.2001р. відстрочувалося.
22.05.2007р. господарським судом м.Севастополь видано наказ на примусове виконання рішення від 07.11.2001р.
Згідно п. 1.1 Статуту КП Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова Державне комунальне підприємство "Севтролейбус" переіменоване у Комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова.
01.06.2007р. ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" (Кредитор) та ТОВ "СК-Яуза" (Новий кредитор) уклали договір купівлі-продажу боргових зобов’язань, за яким кредитор продає (передає у власність), а новий кредитор купує (приймає і зобов’язується заплатити) право вимоги боргу і стає Кредитором КП Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім.. О.С. Круподьорова. Пунктом 2.4. договору встановлено, що новий кредитор одержує право замість Кредитора вимагати від Боржника виконання зобов’язань за Договором № 123 від 02.04.1999р. та отримувати від нього виконання у розмірі, зазначеному у п. 2.5. договору.
Згідно п.п. 2.5.-2.7. договору кредитором відступається право вимоги, яке визначене станом на 30.05.2007р. у розмірі 10960072,59грн. Право вимоги у розмірі 10960072,59грн. визнане рішенням господарського суду м. Севастополь від 07.11.2001р. у справі № 20-7/1241-2-4-7-12. Боргове зобов’язання, яке є предметом купівлі-продажу за договором, продається Кредитором Новому кредитору за ціною 7261436,36грн.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що Новий кредитор перераховує Кредитору плату у розмірі 7261436,36грн. за відступлення права вимоги у національній валюті України не пізніше 30 календарних днів з дати укладання договору на поточні рахунки вказані у договорі.
Господарські суди з’ясували, що позивач вимоги договору купівлі-продажу боргових зобов’язань № 225-03/07 виконав в повному обсязі та сплатив ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" ціну боргового зобов’язання в розмірі 7261436,36грн.
Як вбачається з п. 1.2. договору, після повного проведення розрахунків, Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе за актом приймання-передачі право дійсної вимоги на суму вказану в додатку № 1 до договору. Згідно додатку № 1 до договору купівлі-продажу боргових зобов’язань № 225-03/07 від 01.06.2007р. після повного проведення розрахунків, Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе за Актом приймання-передачі право дійсної вимоги на суму 10960072,59грн., а саме: активна –7236172,01грн.; реактивна –25264,35грн.; пеня –1172293,60грн.; 3% річних –404031,45грн.; інфляційні–2120543,69грн.; судові витрати - 1698,55грн., перебір ліміту -68,94грн.
09.08.2007р. сторони договору купівлі-продажу боргових зобов’язань № 225-03/07 від 01.06.2007р. підписали акт №2 приймання-передачі права вимоги, в якому зазначено, що передане/прийняте право вимоги має відношення до КП Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова яке, після підписання акту та повідомлення його відповідно до законодавства, стає боржником ТОВ "СК-Яуза" на суму 10960072,59грн. Крім того, 09.08.2007р. сторони підписали акт приймання-передачі документів за договором № 225-03/07 від 01.06.2007р.
Відтак, за умовами договору купівлі-продажу боргових зобов’язань № 225-03/07 від 01.06.2007 р. ТОВ "СК-Яуза" отримало від ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" боргове зобов’язання до КП Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова в сумі 10960072,59грн. Господарські суди також з’ясували, що ТОВ "СК-Яуза" зверталося до господарського суду м. Севастополь із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, але ухвалою господарського суду м. Севастополь від 01.08.2008р. у задоволені заяви ТОВ "СК-Яуза" про заміну сторони у виконавчому провадженні було відмовлено.
Ухвалою господарського суду м. Севастополь від 17.08.2009р. у справі № 5020-7/1241-2-4-7-12 наказ господарського суду м. Севастополь від 22.05.2007р. у цій справі визнано таким, що не підлягає виконанню. Господарські суди прийшли до висновку, що наказ господарського суду м. Севастополь від 22.05.2007р. у справі № 5020-7/1241-2-4-7-12 визнано таким, що не підлягає не внаслідок сплати боржником - КП Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова суми боргу, а внаслідок передачі спірного грошового зобов’язання в сумі 10960072,59грн. у відповідності з умовами договору купівлі-продажу боргових зобов’язань № 225-03/07 від 01.06.2007 р.
21.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача2 з письмовою вимогою про погашення грошового зобов’язання в розмірі 10960072,59 грн. Водночас, листом № 4-09 від 24.09.2008р. ПП "Турмалін-маркет" запропонувало виступити поручителем перед позивачем за виконання КП Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова грошового зобов’язання в розмірі 8млн.грн.
Листом №131 від 10.10.2008 р. позивач погодився з пропозицією ПП "Турмалін-маркет" на здійснення поруки перед позивачем за виконання КП Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова грошового зобов’язання в розмірі 8 млн. грн. та направив на адресу відповідача1 для підписання договір поруки №1-10/08 від 10.10.2008 р.
15.07.2009р. позивач звернувся до відповідача-1 з письмовою вимогою про погашення грошового зобов’язання в розмірі 10960072,59 грн., як до поручителя.
Оскільки відповідачі не виконані грошові зобов’язання в частині сплати на користь ТОВ "Ск-Яуза" 10960072,59 грн., позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми боргу солідарно з відповідачів.
Суди прийшли до висновку, що у позовних вимогах до відповідача1 слід відмовити, а позовні вимоги про стягнення суми боргу з відповідача2 задовольнити, з огляду на наступне.
Згідно ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Листом № 4-09 від 24.09.2008р. ПП "Турмалін-маркет" запропонувало виступити поручителем перед позивачем за виконання КП Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова грошового зобов’язання в розмірі 8млн.грн. Листом №131 від 10.10.2008 р. позивач погодився з цією пропозицією та направив на адресу відповідача1 для підписання договір поруки №1-10/08 від 10.10.2008 р.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір у відповідності до ч.1 ст. 181 ГК України та повертає примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у 20-тидений строк після одержання договору (п.3 ст. 181 ГК України).
ПП "Турмалін-маркет" не підписало договір поруки №1-10/08 від 10.10.2008 р.; дій, передбачених п.3 ст. 181 ГК України, не виконано, оскільки підписаний договір поруки у встановлений строк позивачу не направлено, відсутні відповідні листи, факсограми тощо.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-тидений строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. /ч.4 ст. 181 ГК України/. Проте, протокол розбіжностей до договору поруки №1-10/08 від 10.10.2008року відповідачем1 також не складався.
Згідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач листом № 146 від 06.11.2008р. просив повідомити його про результати розгляду проекту вищевказаного договору, на що відповідач 1 листом №8-11 від 17.11.2008 р. повідомив, що питання щодо підписання договору ним розглядається про результати він повідомить позивача. Будь-яких інших доказів, щоб свідчили про намір підписання сторонами проекту договору поруки №1-10/08 від 10.10.2008 р. матеріали справи не містять.
Оскільки сторони не досягнули згоди, щодо істотних умов договору поруки та не вчинили будь-яких дій направлених на виконання такого договору, господарські суди зазначили, що договір поруки неможливо вважати таким що є укладений, а отже підстави для стягнення з відповідача 1 солідарної спірної заборгованості відсутні.
Водночас, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що прийняттям рішення господарського суду м. Севастополь від 07.11.2001р. у справі № 20-7/1241 зобов’язання щодо сплати грошової суми не припиняється, воно повинно бути припинено належним виконанням.
Крім того, згідно ст. ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, господарські суди визнали доведеним факт наявності у відповідча2 перед позивачем заборгованості в сумі 10960072,59грн., оскільки за договором № 225-03/07 від 01.06.2007р. позивач набув у ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" право вимоги до відповідача 2 щодо сплати суми боргу в розмірі 10960072,59грн.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
21.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача2 з письмовою вимогою про погашення грошового зобов’язання в розмірі 10960072,59 грн. Відповідач 2 заборгованість в сумі 10960072,59 грн. не сплатив ні первісному кредитору, ні новому кредитору, а відтак суди задовольнили вимоги позивача шляхом стягнення суми боргу з відповідача 2.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційний суд на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційний суд не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду, вирішувати питання про достовірність доказів, про перевагу одних доказів над іншими.
Ст. 111 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що не допускається посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.
КП "Севелектроавтотранс" в касаційній скарзі наполягає на тому, що судами попередніх інстанцій порушені вимоги ст.ст. 4- 5, 35, 80, 83, 115 ГПК України (а.с. 82 т.2).
Заявник скарги не навів, в чому саме полягає порушення судами наступних статей: ст. 4 "Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів", ст. 41 "Форми судового процесу"; ст. 42 "Рівність перед законом і судом"; ст. 43 "Змагальність"; ст.44 "Гласність розгляду справ" ст.45 "Судові рішення"; ст. 46 "Склад господарського суду"; ст. 47 "Порядок прийняття судових рішень і вирішення питань щодо розгляду справи"; ст. 5 "Основні положення досудового врегулювання господарського спору".
Заявник скарги наполягає на тому, що відповідно до ст. 35 ГПК України суди, вирішуючи справу, повинні були застосувати факти встановлені господарським судом м. Севастополь рішенням у справі № 5020-2/588 від 26.01.2009 р.; крім того, заявник вважає, що відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі повинно було бути припинено, оскільки у справі № 5020-2/588 прийнято рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Наведені доводи заявника до уваги прийняти бути не можуть з тієї підстави, що у справі № 5020-2/588 сторонами були ТОВ "СК-Яуза"; КП "Севелектроавтотранс". У справі № 2/331 сторонами є ТОВ " СК-Яуза"; ПП "Турмалін-маркет"; КП "Севелектроавтотранс". Тобто у справах є різний склад сторін, тому відсутні підстави для застосування ч.2 ст. 35 ч. 21 п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Заявник не навів фактів порушення судами вимог ст. 83 та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України.
Заявник також наполягає на тому, що судами порушені вимоги розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
(а.с. 82 т.2).
Цей довід є безпідставним, оскільки розділ ХІІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
встановлює порядок перегляду рішень, постанов за ново виявленими обставинами. У даному випадку заява про перегляд процесуальних документів за ново виявленими обставинами не подавалася і суди, приймаючи рішення та постанову не застосовували норми цього розділу.
Інші наведені заявником доводи стосуються встановлених судами попередніх інстанцій обставин, тому відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України не можуть бути прийняти касаційним судом до уваги.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону. Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 р. (v008p710-10)
постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу КП Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова залишити без задоволення. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2010 р. у справі № 2/331 залишити без змін.
постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
|
Головуючий
|
С. Мирошниченко
|