Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.07.2009 р. (суддя Ковтун С.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р. (судді: Отрюх Б.В., Нєсвєтова Н.М., Тищенко А.І) зазначене рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.01.2006 р. між ДКТП "Хрещатик" і ТОВ "Е1-Інвест" –комплекс будівель, розташованих за адресою: м.Київ, вул. Польова,12, а саме: прохідна (літ. А), площею 22,90 м2; гараж (літ Б) площею 718,90 м2; виробничо-ремонтний корпус (літ. В) площею 502,70 м2; гаражі (літ Г) площею 574,10 м2; гаражі (літ Д) площею 60,80 м2, а всього загальною площею 1879,40 м2. В порядку реституції зобов’язано ТОВ "Е1-Інвест" повернути у державну власність, а саме: Державному комплексному торговельному підприємству "Хрещатик" комплекс будівель, розташованих за адресою: м.Київ, вул. Польова,12, а саме: прохідна (літ. А), площею 22,90 м2; гараж (літ Б) площею 718,90 м2; виробничо-ремонтний корпус (літ. В) площею 502,70 м2; гаражі (літ Г) площею 574,10 м2; гаражі (літ Д) площею 60,80 м2, а всього загальною площею 1879,40 м2. В порядку реституції зобов’язано ДКТП "Хрещатик" повернути ТОВ "Е1-Інвест" 1265659 грн., перерахованих по платіжному дорученню №4 від 25.01.2006 року.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ "Е1-Інвест" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просило постанову у даній справі скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив апеляційний господарський суд, 25.01.2006 р. ДКТП "Хрещатик" (продавець) та ТОВ "Е1-Інвест" (покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець зобов’язався передати, а покупець прийняти та оплатити відповідно до вимог договору комплекс будівель, що знаходяться в господарському віданні ДКТП "Хрещатик", та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Польова, буд. № 12, а саме: прохідна (літ. А), площею 22,9 кв. м.; гараж (літера Б) площею 718,9 кв. м.; виробничо-ремонтний корпус (літ. В) площею 502,7 кв. м.; гаражі (літера Г) площею 574,1 кв. м.; гаражі (літ. Д) площею 60,8 кв. м., а всього загальною площею 1879,4 кв. м. (далі –майно).

На момент укладення Договору майно було державною власністю, що підтверджується довідкою-характеристикою від. 06.01.2006 р. № 113935 та знаходилось у господарському віданні ДКТП "Хрещатик".

Згідно з п. 1.1. цього договору продаж нерухомого майна здійснювалась у відпо відності до Протоколу засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна ДКТП "Хрещатик"№ 8 від 10.01.06. Ціна реалізації нерухомості складає 1166666, 67 грн., а з урахуванням ПДВ, - 1400000 грн.

Нерухоме майно, що є предметом зазначеного договору купівлі-продажу, належало на праві господарського відання ДКТП "Хрещатик", яке відносить ся до категорії державних комерційних підприємств і перебуває в управлінні Мінагрополітики України.

Згідно з наказом Мінагрополітики України від 05.09.2006р. № 490 розпочато процедуру ліквідації ДКТП "Хрещатик", а його правонаступником визначено ДП "Агроспецсервіс".

Пунктом 4.4. Статуту ДКТП "Хрещатик", затвердженого розпорядженням Мінагрополітики України 22.12.2005 № 67, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.12.2005р., встановлено, що майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підпри ємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Пунктом 5.1.3. Статуту підприємству надано право укладати будь-які дого вори, що направлені на виникнення, припинення та зміну прав та обов'язків з дотри манням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 136 ЦК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про власність", здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГК України відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що згідно положень ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" повноваженнями і статусом власника державного майна наділені державні органи приватизації, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Апеляційний господарський суд прийшов до помилкового висновку, що попередня згода Мінагрополітики України на відчуження майнових об'єктів ДКТП "Хрещатик", викладена в листі Міністра аграрної полі тики України від 01.12.2005 р. за № 37-24-1-13/18707 має юридичне значення лише за умови дотримання інших вимог чинного законодавства, що регламентує відчу ження державного майна, в тому числі і законодавства з питань приватизації.

Суд апеляційної інстанції визнаючи недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від від 25.01.06 між ДКТП "Хрещатик" і ТОВ "ЕІ-Інвест" - комплексу будівель, розташованих за ад ресою: м. Київ, вул. Польова, 12, загальною площею 1879,40 м2 зазначив, що відчуження державного майна повинно відбуватись шляхом здійснення приватизаційної процедури.

Проте, погодитись з висновками апеляційного господарського суду неможливо.

Так, судом першої інстанції з’ясовано, що підставою для укладення Договору стало рішення від 10.01.2006 р. конкурсної комісії з продажу комплексу будівель та споруд, що знаходиться в господарському відання ДКТП "Хрещатик", розташованих за адресою: м. Київ, вул. Польова, 12 (протокол № 8). Стартовою ціною конкурсу була 1343410 грн., яка була визначена на підставі Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нежилих приміщень, будівель, що належать державі Україна та розташовані по вул.Польова, 12, в Солом'янському районі м.Києва, який виконаний суб'єктом оціночної діяльності Іваніловим Д.А.

Учасниками конкурсу були ТОВ "Град Інвест" та ТОВ "ЕІ-Інвест", і останнє, запропонувавши ціну 1400000 грн., визначено переможцем конкурсу. Дана ціна (1400000 грн.) зазначена у Договорі як ціна реалізації майна (п. 3.1 Договору).

Отже, доводи прокурора про те, що мало місце фіктивне застосування конкурентного способу продажу майна, а ціна Договору визначена необґрунтовано - не відповідають дійсності.

Крім того, конкурс проведено ДКТП "Хрещатик"на підставі згоди Міністерства аграрної політики України, як органу, до сфери управління якого входить відповідач-1, на реалізацію останнім майна. Дана згода міститься у листі Міністерства аграрної політики України від 01.12.2005 р. № 37-24-1-13/18707.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГК України, чинної на час проведення аукціону, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Приписи ст. 141 ГК України на час проведення конкурсу та укладення Договору передбачали, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2 ст. 73 ГК України).

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки конкурс є конкурентним способом продажу майна, і на час його проведення була надана згода Міністерства аграрної політики України, до сфери управління якого входить відповідач-2, на продаж майна, Договір не суперечить вимогам чинного на той час законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Враховуючи викладене, постанову у даній справі не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 р. (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ТОВ "Е1-Інвест" задовольнити. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р. у справі № 6/265 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 23.07.2009 р. у даній справі залишити без змін.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.