Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

- акціонерної енергопостачальної компанії "Київненерго" Бутрименко Н.М.,

- будівельного управління Державного управління справами Андрійчук О.В.,

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17 червня 2009 року у справі № 50/362 (суддя Головатюк Л.Д.) АЕК "Київненерго" було відмовлено у визнанні кредитором будівельного управління Державного управління справами з кредиторськими вимогами у розмірі 114 109, 45 грн., з них: 2 190, 15 грн. –основний борг за теплову енергію у гарячій воді, 42 140, 89 грн. –інфляційна складова боргу, 11 738, 64 грн. –3% річних та 5 323, 50 грн. пені.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду міста Києва від 17 червня 2009 року АЕК "Київненерго" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу в частині відмови у визнанні кредитором боржника скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати її кредитором боржника на 114 10, 45 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У заяві про визнання кредитором боржника АЕК "Київненерго" вказала розмір безспірних, на її думку, кредиторських вимог у розмірі 114 109, 45 грн., з них: 2 190, 15 грн. –основний борг за теплову енергію у гарячій воді, 42 140, 89 грн. –інфляційна складова боргу, 11 738, 64 грн. –3% річних та 5 323, 50 грн. пені (додаток 3 до т. 2).

В обґрунтування заяви компанією зазначено, що між нею та будівельним управлінням Державного управління справами 1 лютого 2005 року було укладено договір на постачання теплової енергії № 340832, за яким станом на день подання заяви рахується заборгованість у вказаному розмірі. Крім того, між АЕК "Київненерго" та будівельним управлінням 3 лютого 2005 року було укладено угоду № 782 про реструктуризацію заборгованості за іншим договором укладеним між сторонами 24 грудня 1998 року на постачання теплової енергії № 34-0832 (додаток 3 до т. 2).

В мотивування ухвали в частині відмови у визнанні АЕК "Київенерго" кредитором будівельного управління місцевий господарський суд вказав, що оскільки заборгованість за договором від 1 лютого 2005 року боржником повністю виплачено - відсутні підстави для нарахування 42 140, 89 грн. інфляційної складової боргу, 11 738, 64 грн. 3% річних, 5 323, 50 грн. пені. Управління здійснило переплату за теплову енергію в гарячій воді у розмірі 58 186, 24 грн.

Таким чином, господарський суд першої інстанції при розгляді кредиторських вимог АЕК "Київнерго" дійшов висновку про те, що у боржника немає заборгованості за обома укладеними з АЕК "Кивенерго" договорами.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки місцевим господарським судом, в порушення приписів ст. 43 ГПК України та ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) у повному обсязі не з’ясовано всіх обставин справи. В підтвердження здійснених боржником розрахунків судом не зроблено посилань на відповідні докази, оскільки, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, оцінка їм не надавалась. Крім того, судом не було надано оцінки і не проаналізовано документів доданих кредитором до заяви в підтвердження наявності боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших виставах, передбачених цивільним законодавством України.

За приписами ч. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст. 14 цього Закону.

Статтями 549, 625 ЦК України визначено, що у разі прострочення боржником виконання зобов'язання, боржник на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, а також пеню, яка передбачена умовами договору.

Колегія суддів зазначає, що положеннями абз. 7 ст. 1 Закону передбачено, що до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

При цьому, грошовим зобов'язанням визнається зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз. 7 ст. 1 Закону).

Закон не передбачає включення до складу грошових вимог кредиторів сум штрафних санкцій, в тому числі штрафу та пені, як відповідальності, застосованої за порушення цивільного законодавства.

Однак, незважаючи на те, що штрафні санкції не входять до складу грошових зобов’язань, - вони підлягають окремому обліку в реєстрі вимог кредиторів, що передбачено абз. 4 ч. 2 ст. 15 Закону.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що посилання господарського суду на відсутність підстав для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є передчасним.

В обґрунтування касаційної скарги АЕК "Київенерго" посилається на те, що господарський суд міста Києва проігнорував факт наявності заборгованості по основному боргу на момент порушення провадження у справі, відмовив у зарахуванні цієї заборгованості до реєстру вимог кредиторів з підстав погашення її боржником після відкриття провадження у справі. Крім того, судом не було враховано, що 17 жовтня 2008 року порушено провадження у справі про банкрутство будівельного управління і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що зупиняло виконання боржником грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відхиляючи кредиторські вимоги АК "Київенерго" щодо залишку коштів за угодою про реструктуризацію суд першої інстанції виходив з того, що це сума заборгованості, строк сплати якої не настав.

Разом з тим, відмова у визнанні кредитором боржника можлива лише за умови виконання судом вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому засіданні всіх обставин справи щодо наявності (відсутності) кредиторських вимог та їх розміру.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що висновки суду про безпідставність вимог АЕК "Київенерго" до боржника не ґрунтуються на доказах і містять припущення про можливе зарахування допущеної боржником переплати, висновки суду також суперечать приписам ч. 15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Фактичне виконання сторонами договорів на постачання теплової енергіїна час подання заяви, судом першої інстанції не перевірялося і не досліджувався розрахунок суми боргу, наданий АЕК "Київенерго" до заяви (додаток № 3 а.с. 1- 4).

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не було забезпечено всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як цього вимагають приписи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин та враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняте у справі судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови АЕК "Київенерго" у визнанні кредитором боржника, а справа - передачі на новий розгляд (у вказаній частині) до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно усунути недоліки, що були допущені в процесі розгляду справи та вирішити спір у зазначеній вище частині відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії "Київненерго" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 17 червня 2009 року у справі № 50/362, в частині відмови акціонерній енергопостачальній компанії "Київненерго" у задоволенні заяви про визнання кредитором будівельного управління Державного управління справами, скасувати.

Справу в зазначеній частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.