Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2009 р. у справі № 7/201

про стягнення 18 630 770,52 грн.

за участю представників:

позивача: Комісар С.П.

відповідача: Слюсар С.А.

Акціонерна енергопостачальна компанія (надалі –"АК") "Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі –"ВАТ "Київводоканал") 17 405 863,72 грн. інфляційний нарахувань та 2 387 744,60 грн. 3 % річних (суми відповідно до заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на постачання електричної енергії № 1 від 29.12.1990 р. та неповним виконанням рішення суду щодо стягнення заборгованості за вказаним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2009 р. (суддя Якименко М.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з ВАТ "Київводоканал" 17 405 863,72 грн. індексу інфляції, 2 387 744,60 грн. 3 % річних та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване несплатою відповідачем заборгованості та наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 527, 530, 599, 625 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2009 р. (судді Гарник Л.Л., Верховець А.А., Іваненко Я.Л.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського міста Києва від 25.06.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2009 р., та припинити провадження по справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм ст. 16, п. 2 ст. 62, ст. 115 ГПК України та неправильним застосуванням норм ст.ст. 615, 625 ЦК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.1990 р. між Київськими кабельними мережами ВЕО "Київенерго" (правонаступником є АК "Київенерго") та Підприємством по експлуатації артезіанських свердловин і насосних водопровідних станцій (правонаступником є ВАТ "Київводоканал") укладено договір № 1 на користування електричною енергією (надалі –"Договір").

Відповідно до положень Договору позивач зобов’язався відпустити відповідачу електричну енергію, а останній зобов’язався сплачувати за використану електричну енергію своєчасно та у повному обсязі на умовах, визначених Договором.

Позивач на виконання умов Договору відпустив відповідачу електричну енергію вартістю 80 493 243,02 грн., в відповідач в свою чергу оплатив дану електроенергію, але частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 45 160 840,75 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2007 р. у справі № 6/45 частково задоволено позов АК "Київенерго" до ВАТ "Київводоканал", стягнуто на користь позивача 45 160 840,75 грн. боргу та 2 258 042,04 грн. штрафу. Вказане рішення залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2008 р.

Під час розгляду справи № 7/120 судами встановлено, що відповідач рішення суду повністю не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 41 147 312,68 грн.

Нормами ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. Останні встановлені, зокрема, у ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідачем в порядку ст.ст. 32 –34 ГПК України (1798-12) належного виконання свого грошового зобов’язання перед позивачем не доведено. Відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог АК "Київенерго" про стягнення з відповідача 17 405 863,72 грн. індексу інфляції та 2 387 744,60 грн. 3 % річних.

Твердження касатора не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у спірних судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2009 р. у справі № 7/201 залишити без змін.