ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
25 березня 2010 р.
|
№ 16/85
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
суддів :
|
Бакуліної С.В.,
Рогач Л.І.
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги
|
Селянського (фермерського) господарства (далі –СФГ) "Урожай"
|
|
на постанову
|
від 13.01.2010 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду
|
|
господарського суду
|
Кіровоградської області
|
|
за позовом
|
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Новий час"
|
|
про
|
стягнення збитків в сумі 36 334 грн.
|
в судовому засіданні взяли участь представники :
|
від позивача:
|
Краснощоков Є.В. (довіреність від 01.12.2009р.)
|
|
від відповідача:
|
не з’явились
|
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області (суддя Коротченко Л.С.) від 15.10.2009 року у справі № 16/85 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Павловський П.П., судді –Швець В.В., Чус О.В.) від 13.01.2010 року у справі № 16/85 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2009 року скасовано; позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача завдані збитки в сумі 36 334 грн., державне мито в сумі 545,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2009 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 43, 33, 34, 104 ГПК України, ст.ст. 225- 227, 284 ГК України, ст.ст. 761, 779 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач, СТОВ "Новий час", звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ФГ "Урожай", збитків в сумі 36 334,00 грн., пов’язаних з пошкодженням відповідачем майна, переданого за договором оренди. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст. 174, п.1 ст. 193, ст.ст. 225, 226, 285 ГК України, ст.ст. 22, 779 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що: по-перше, договір сторін є неукладеним, в силу відсутності в ньому істотних умов, встановлених законом для договорів оренди (ст. 284 ГК України); по-друге, позивачем не доведено заподіяння йому позадоговірної шкоди, оскільки ним не доведено чотирьох складових елементів правопорушення, зокрема, не доведено, що сплачена позивачем як господарюючим суб’єктом вартість виконаних іншим господарюючим суб’єктом підрядних робіт, на підставі укладених між ними договорів підряду, є тією майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню.
Проте, з такими висновками правомірно не погодився апеляційний суд.
Так, як встановлено господарськими судами обох інстанцій, доведено матеріалами справи та підтверджується сторонами у справі, укладений 27.06.2004 року сторонами договір оренди (надалі Договір) ними виконувався, що не дає підстав вважати цей Договір неукладеним.
Вказана обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 ГК України відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Що стосується не доведення позивачем заподіяння йому позадоговірної шкоди, то колегія суддів вважає, що розглядаючи в якості предмету спору стягнення позадоговірної шкоди, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки обґрунтування позовних вимог, предмет позову беззаперечно свідчать, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача саме договірних збитків.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 ЦК України).
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Крім того, з огляду на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України не з’ясувавши стан пташника-брудера на момент складання акту прийому передачі від 27.06.2007 року, залишив поза увагою примітку відповідача на акті приймання-передачі від 22.08.2008 року про непогодження з останнім саме через неврахування стану приміщення брудера-гусятника на момент передачі орендарю.
У відсутність правового обґрунтування і доказів господарський суд прийшов до передчасного висновку про стягнення з відповідача збитків в загальній сумі сплачених позивачем ремонтних робіт. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року №11 (v0011700-76)
роз’яснив, що обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскільки зазначеним вимогам постановлені судові рішення не відповідають, вони не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об’єктивної оцінки наявних у ній доказів, з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СФГ "Урожай" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року у справі № 16/85 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2009 року у справі № 16/85 –скасувати.
Справу № 16/85 направити на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
|
Головуючий-суддя
|
К.Грейц
|
|
С у д д і
|
С.Бакуліна
Л.Рогач
|