Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Київського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.03.2010, у зв’язку з знаходженням судді Дунаєвської Н.Г. на лікарняному, розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий –Волік І.М. (доповідач), судді - Капацин Н.В., Подоляк О.А.

У травні 2009 року позивач - Дочірнє підприємство "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-Плюс" (надалі – ДП "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-Плюс") звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (надалі - ДП НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС") про стягнення з відповідача 273 515,06 грн. трьох відсотків річних, 2 712 726,20 грн. збитків від інфляції, 1 740 715,02 грн. пені за неналежне виконання умов договору № 07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007.

16.07.2009 позивач звернувся до суду з заявою про уточнення та доповнення позовних вимов, в якій просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 2 096 208, 96 грн., а також доповнити договір № 07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007, укладений між сторонами, наступними пунктами:

"2.8. Стоимость договора должна быть пересмотрена сторонами при росте (уменьшении) курса евро (доллара США) к гривне более чем на пять процентов относительно курса евро (доллара США) к гривне на дату заключения договора. При этом переоценке подлежит восемьдесят пять процентов стоимости договора.

2.9. В случае пересмотра стоимости договора согласно п. 2.8. настоящего договора в сторону увеличения стоимости, Покупатель обязан дополнительно оплатить в пользу Поставщика аванс, в течение 10 дней от даты оформления пересмотра стоимости договора. Сумма аванса, подлежащая дополнительной оплате, рассчитывается по следующей формуле:

Сп - сумма аванса, подлежащая доплате;

А - аванс согласно п. 3.5.1. настоящего договора;

Ап - 50% от пересмотренной стоимости настоящего договора.

Сп = Ап - А

7.8. Сторона имеет право приостановить выполнение своих обязательств по договору в случае неоплаты другой стороной штрафных санкций и материального ущерба по решению суда за невыполнение или несвоевременное выполнение условий договора".

- викласти п.п. 3.5.1, 3.5.2 договору № 07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007, в наступній редакції:

"3.5.1. Покупатель перечисляет аванс на основании выставленного Поставщиком счета в размере 50% от суммы договора в течении 10 (банковских дней) с момента подписания договора. Допускается оплата аванса частями.

3.5.2. Окончательная оплата продукции производится в течение 10 (десяти) банковских дней от даты поставки продукции на склад грузополучателя, после подписания акта приема-передачи материально-технических ресурсов, на условиях документарного безотзывного неподтвержденного делимого аккредитива.

Покупатель обязан через свой банк выпустить документарный безотзывный неподтвержденный делимый аккредитив (далее - аккредитив) в пользу Поставщика в течение 10 календарных дней с момента предьявления Поставщиком требования об открытии аккредитива на сумму каждой из спецификаций со сроком действия не менее 6 месяцев. Покупатель обязан уведомить Поставщика через его банк о выпуске такого аккредитива.

Оплата по аккредитиву производиться в пользу Поставщика по предьявлению им в исполняющий банк следующих документов:

- акт приема-передачи материально-технических ресурсов или акт выполнения работ (услуг);

- счет-фактура Поставщика на суму акта приема-передачи материально-технических ресурсов или акт выполнения работ (услуг).

Документы по каждому акту приема-передачи материально-технических ресурсов или акт выполнения работ (услуг) предоставляются Поставщиком в исполняющий банк в течении действия аккредитива.

Все банковские комиссии банка Покупателя - за счет Покупателя, все банковские комиссии банка Поставщика - за счет Поставщика.

Место поставки Продукции - г. Южноукраинск, Украина.

Аккредитив подчиняется УПДА №600 МТП редакции 2007 г.

Банк Покупателя - Николаевская областная дирекция "ОАО "Райффайзен Банк "Аваль", МФО 326182.

Банк Поставщика - исполняющий банк: ООО "Фортуна-банк", г. Киев, МФО 300904.

Поставщик приступает к вьшолнению условий договора только при условии выполнения Покупателем п. 2.9. и п. 3.5.2. Договора.";

- продовжити дію договору № 07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007, на 1 рік і 6 місяців;

- продовжити виконання зобов’язань з боку ДП Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" "Фаворит-Плюс" за договором № 07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007, на 1 рік і 6 місяців.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007 щодо сплати авансу у зв’язку з чим, позивач був вимушений додатково залучати кредитні кошти, а отже відповідач на підставі ст. ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України зобов’язаний відшкодувати понесені збитки, пеню, інфляційні та 3% річних.

Також позивач зазначає, що у зв’язку з істотною зміною обставин, які існували на час укладання договору, позивач у грудні 2008 року звернувся до відповідача з пропозицією переглянути умови договору та внести зміни до нього . Втім, вказані зміни не були погоджені відповідачем в терміни, визначені законодавством України, а тому з урахуванням вимог ст. 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України просить внести зміни до спірного договору в редакції запропонованій позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2009 у справі № 8/226 (суддя Катрич В.С.) позов задоволено частково, зокрема, відмовлено в частині стягнення з відповідача 746 157, 5 грн. –матеріальної шкоди, в іншій частині позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 до участі у справі, на підставі частини 1 ст. 27 ГПК України, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Державний комітет ядерного регулювання України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 у справі № 8/226 (колегія суддів: головуючий –Коршун Н.М., судді –Авдеєв П.В., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2009 у справі № 8/226 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими актами судів попередніх інстанцій, відповідач –ДП НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.06.2007 між ДП НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (Покупець) та ДП "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-Плюс" (Постачальник) укладений договір № 07-2098/2007 ДЗ, відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов’язався згідно Технічного завдання № РБ.09-441/04.ТЗ від 03.05.2007, з метою підвищення безпеки енергоблоків № 1, 2 ВП "Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", поставити автоматизовану систему радіаційного контролю енергоблоків № 1, 2 на основі обладнання радіаційного контролю виробництва MGP Instruments, виконати роботи по розробці технічного проекту, постачання обладнання, шеф-монтажу, пуско-наладці та введення в експлуатацію обладнання системи (надалі продукція –"Автоматизована система радіаційного контролю"), а відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у договорі та додатках до нього, прийняти та оплатити продукцію.

Так, пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що договір діє до 30.12.2009. Сума договору складає 38 000 000,00 грн. у тому числі ПДВ (п. 3.2 Договору).

Згідно п.п. 3.5.1 Договору, Покупець зобов’язаний перерахувати аванс у розмірі 30 % від суми Договору, що становить 11 400 000,00 грн. протягом 10 банківських днів з моменту підписання Договору. Допускається оплата авансу частинами.

13.07.2007 відповідач (Покупець) сплатив першу частину авансу у розмірі 3 000 000,00 грн. 26.05.2008 сплачено другу частину авансу у розмірі 2 035 000,00 грн. 20.06.2008 сплачено третю частину авансу у розмірі 6 365 000, 00 грн.

16.10.2008 сторонами укладена Додаткова угода, якою п. 3.5.2 Договору викладений у наступній редакції: "п.3.5.2. –кінцева оплата продукції здійснюється протягом 15 банківських днів після дати підписання акта приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів на склад вантажоотримувача по кожній специфікації і отримання Покупцем рахунка від Постачальника, згідно п. 3.4 цього Договору."

У зв’язку з простроченням відповідача щодо виконання грошових зобов’язань по сплаті авансового платежу та оплати поставленої продукції, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у розмірі 3% річних –273 515,00 грн., інфляційні у розмірі 2 712 726,20 грн., пеня у розмірі 1 740 715,02 грн.

Крім того, підставою для звернення позивача до суду з позовом про внесення змін до договору № 07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007, стала істотна зміна обставин, зокрема настання світової фінансової економічної кризи, зростання вартості іноземної валюти в Україні майже в два рази, зріст інфляції, що вплинуло на умови поставки продукції, в порівнянні з обставинами, що існували на час укладання між сторонами спірного договору. Внесення відповідачем авансових платежів за договором із значним простроченням та прострочення відповідача по сплаті заборгованості за виконані роботи і поставлене обладнання радіаційного контролю згідно умов договору, призвели до необхідності зі сторони позивача залучати додатково грошові кошти для виконання договірних зобов’язань, укласти кредитні договори та сплачувати за ними відсотки. За вказаних обставин, позивач посилався на понесення ним додатково збитків на суму 2 096 208,96 грн., які просив суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на час укладання договору сторони не передбачали, що обставини та умови виконання договору зміняться настільки, що виконання договору на визначених сторонами умовах буде унеможливленим. Якби сторони могли передбачити істотну зміну обставин, а саме значне та непередбачуване подорожчання вартості комплектуючих та частин вимірювального обладнання через стрімке зростання курсу валют, сторони не уклали б спірний договір або уклали б його на інших умовах.

З досліджених господарськими судами матеріалів, а саме економічних оглядів та висновків офіційного характеру щодо розвитку економічної кризи в світі та в Україні вбачається, що на час завершення виконання відповідачем простроченого зобов’язання щодо сплати авансового платежу, за кордоном України почала стрімко розвиватися фінансова економічна криза, яка на той час ще не захопила всього обсягу економіки України, але визначила основні негативні тенденції щодо стагнації виробництва, зменшення споживчого попиту, розвитку процесів інфляції та дестабілізації фінансового ринку в Україні.

Також, станом на жовтень-листопад 2008 року Президентом України, Верховною Радою та Урядом держави були видані нормативно-правові акти загального застосування, якими визнано наявність об’єктивних обставин розвитку та поглиблення світової фінансової економічної кризи в Україні та її негативний вплив на обсяг виробництва та рівень споживання в Україні взагалі та в окремих галузях народного господарства зокрема. Такі обставини призвели до стрімкого погіршення умов господарювання в Україні та обумовили застосування відповідних заходів державного регулювання з метою подолання кризи та упередження розвитку негативних наслідків для всіх суб’єктів господарювання та населення України.

За таких обставин, судами встановлено, що за укладеним договором, позивач має виконувати інжинірингові роботи таких видів, які за державним класифікатором видів діяльності віднесені до будівельної галузі. Фінансова криза в будівельній галузі найбільшим чином вплинула на виконання умов договорів. Так, преамбулою Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 (800-17) , визначено, що Закон (800-17) прийнято з метою стабілізації будівництва, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи. Цей Закон (800-17) спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з будівництвом. Законом (800-17) визнано наявність кризових явищ у будівельній галузі та встановлено необхідність впровадження заходів щодо стабілізації будівництва за умов кризи та зазначено перелік відповідних заходів.

Частиною 4 ст. 3 зазначеного Закону (800-17) передбачено заборону щодо розірвання на вимогу фізичних та юридичних осіб будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об’єкта (частини об’єкта). В даному випадку, згідно умов спірного договору, позивач має зобов’язання передати відповідачу завершений об’єкт, а саме автоматизовану систему радіаційного контролю у завершеному стані, а тому договір підлягає примусовому продовженню згідно пріоритетів, визначених державою у кризовий період.

За вказаних обставин, позивач не мав можливості впливати на зміну курсу валют, а отже взагалі не міг зупинити зріст вартості комплектуючих та частин імпортного виробництва, яка складає не менше, ніж 85 % від суми договору на дату його укладення. Зокрема, предметом договору є постачання продукції "Автоматизована система радіаційного контролю", яку виробляє та впроваджує позивач на замовлення відповідача. Складові автоматизованої системи, яка має бути впроваджена згідно укладеного договору, позивач закуповує за кордоном у відповідних виробників у вигляді частин вимірювального обладнання та комплектуючих з тієї причини, що в Україні відсутнє вимірювальне обладнання аналогічних технічних параметрів, які відповідають встановленим вимогам узгодженого технічного рішення. Складові частини продукції позивач монтує на підставі проекту на майданчику відповідача та з’єднує відповідними технічними засобами в єдину "Автоматизовану систему радіаційного контролю", що становить предмет закупівлі. Розрахунок за частини вимірювального обладнання та комплектуючі позивач здійснює з іноземними постачальниками в іноземній валюті –євро або доларах США. Відповідні проектні, інжинірингові, будівельно-монтажні та пуско-налагоджувальні роботи позивач виконує власними силами та, за необхідністю, залучає субпідрядників для надання послуг. Зазначені роботи та послуги позивач виконує в Україні та веде розрахунки в гривнях.

Виходячи з цього, судами зазначено, що остаточна вартість договору, згідно умов договору № 07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007, після настання обставин фінансової економічної кризи в Україні, не покриває витрат, які несе позивач при виконанні своїх договірних зобов’язань, що призвело до значних непередбачуваних втрат та неприбутковості виконання договору для позивача, а також до унеможливлення виконання зобов’язання в натурі.

У зв’язку із істотною зміною обставин, які існували на час укладання договору, позивач у грудні 2008 року звернувся до відповідача з пропозицією переглянути умови договору та внести зміни до нього з урахуванням упередження негативних наслідків для суб’єктів господарювання . Запропоновані зміни не були погоджені відповідачем в терміни, визначені законодавством України, з чого випливає, що відповідач, в межах наданої йому правоздатності, не вжив дієвих заходів щодо вчасного узгодження пропозицій та внесення необхідних змін до умов спірного договору.

Згідно частини 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи викладене, колегію суддів апеляційної інстанції правомірно визнано безпідставними доводи відповідача про недотримання позивачем встановленої ст. 188 Господарського кодексу України процедури для укладання та внесення змін до договору.

В силу частини 4 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Судами правомірно обґрунтовано, що виконання спірного договору має загальнодержавне значення та відповідає завданням, зазначеним у відповідних урядових рішеннях, оскільки предметом договору є виконання робіт з модернізації об’єктів атомної енергетики з метою підвищення рівня безпеки АЕС, зокрема впровадження автоматичної системи радіаційного контролю на ВП Южно-Української АЕС, а також захисту цивільного населення, яке мешкає поблизу ВП Южно-Української АЕС. Обов’язковість виконання спірного договору також ґрунтується на обов’язковості впровадження "Програми реконструкції систем радіаційного контролю АЕС України на 2007-2011 роки", виконання якої контролюється урядовими органами влади. Невиконання ліцензійних умов, які контролюються центральним органом виконавчої влади та завдань зазначеної "Програми" призведе до зупинення дії державної ліцензії та унеможливлення експлуатації енергоблоків № 1, 2 ВП Южно-Української АЕС (лист № 14-42/1425 від 13.02.2009 ДКЯРУ), що суперечить суспільним інтересам та може спричинити збитки позивачу в особливо великих розмірах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що право на внесення змін до умов спірного договору, в тому числі щодо зміни його вартості, умов розрахунків та строку дії, виникло з істотної зміни умов господарювання через об’єктивні обставини настання фінансово-економічної кризи, зміни курсу валют та прийняття нормативно-правових актів державного регулювання з метою зменшення негативного впливу кризових явищ на господарську діяльність, а не з умов спірного договору, який був укладений сторонами до настання таких обставин. Це право кореспондує з обов’язком відповідача щодо виконання завдань загальнодержавної "Програми реконструкції систем радіаційного контролю АЕС України на 2007 –2011 роки" при одночасному обов’язковому виконанні ліцензійних умов експлуатації енергоблоків Южно-Української АЕС, які передбачені спеціальними дозвільними документами органів влади.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодися апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив позовні вимоги щодо внесення змін до договору № 07-2098/2007 ДЗ від 14.06.2007, оскільки припинення виконання та розірвання спірного договору призведе до спричинення значних непередбачуваних збитків для обох сторін та нанесення шкоди суспільним інтересам.

Судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст. 188 Господарського кодексу України щодо наявності підстав для заінтересованої сторони договору передати спір на вирішення суду; ст. 652 Цивільного кодексу України щодо існування таких істотних змін умов господарювання, одночасна наявність яких обумовлює підстави для задоволення позовних вимог в частині внесення запропонованих змін до умов спірного договору. При цьому, судами враховано, що відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня; ст. 192 Цивільного кодексу України визначено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є гривня; частина 2 ст. 533 Цивільного кодексу України дозволяє суб’єктам господарювання врахувати процеси зміни курсу валют під час виконання зобов’язань, але не дозволяє визначати грошовий еквівалент грошового зобов’язання в іноземній валюті. Згідно частини 2 ст. 198 Господарського кодексу України, грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що зміни, внесені за рішенням господарського суду до умов спірного договору, не суперечать Конституції та відповідають вимогам Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) .

З огляду на те, що припинення виконання та розірвання спірного договору суперечить суспільним інтересам та може призвести до отримання сторонами значних непередбачуваних збитків, які набагато перевищують загальні витрати сторін, необхідні для виконання договору, а також враховуючи істотність зміни обставин, значний зріст з об’єктивних причин курсу валют та, як наслідок, вартості частин та комплектуючих вимірювального обладнання, що підлягає закупівлі за кордоном для виконання договору в натурі, є правомірними висновки судів щодо достатньої обґрунтованості заявлених вимог в частині внесення змін та доповнень до договору, що стосуються перегляду вартості договору та строку його виконання, а також порядку проведення розрахунків між сторонами (пункти 2.8., 2.9., 7.8., 3.5.1., 3.5.2. Договору).

Судами правомірно, з посиланням на приписи частини 1, 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, зауважено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, відповідачем визнано обов’язок щодо сплати авансових платежів, оскільки хоч і з простроченням здійснено їх доплату, що є підтвердженням переривання перебігу строку позовної давності, встановленого для стягнення штрафних санкцій, а тому суди дійшли правомірного висновку, що пеня заявлена до стягнення в межах строків позовної давності.

Крім того, судами правильно встановлено, що прострочення виконання зобов’язання позивачем відсутнє, оскільки зобов’язання позивача щодо виконання умов договору розпочалося не з дати укладення договору, а з дати закінчення виконання зобов’язання відповідача щодо оплати авансу, тобто на 355 днів пізніше через прострочення відповідача по сплаті авансу на таку саме кількість днів.

При цьому, встановивши порушення виконання відповідачем умов спірного договору, господарськими судами обґрунтовано прийнято рішення щодо стягнення на користь позивача штрафних санкцій, а саме 273 515,06 грн. –3% річних, 2 712 726,20 грн. –збитки інфляції, 1 740 715,02 –пеня та стягнення 1350051,46 грн. –матеріальної шкоди.

Разом з тим, судами правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 746 157,50 грн. матеріальної шкоди за недоведеністю законних підстав для відшкодування.

Такі висновки судів попередніх інстанцій підтверджуються матеріалам справи, відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст. ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010 (v008p710-10) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 у справі № 8/226 залишити без змін.

постанова остаточна та оскарженню не підлягає.