Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у липні 2009 року, ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_4 94 829,87 грн. на відшкодування вартості спожитої ним електричної енергії.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.08.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.11.2009 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норма матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, виходячи із наступного.

Постановляючи про відмову в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією (z0417-96) на будівельному майданчику за адресою: м. Херсон, на розі вул. Суворова та пр. Спартаківського, внаслідок самовільного підключення до його електричних мереж, оскільки акт про виявлені порушення не підписано відповідачем і він не має доказової сили, а розрахунок самовільно спожитої електричної енергії не відповідає п.2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (z0782-06) .

Проте повністю погодитьсь з наведеними мотивами відмови у позові не можна.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідач займається підприємницькою діяльністю і з 2007 року орендує 349 кв.м. земельної ділянки на перехресті вул.Суворова та провул.Спартаківського м.Херсона, яка надана їй Херсонською міською радою для будівництва салону перукарні.

Маючи відповідні дозволи на будівництво і розпочавши його, договору з позивачем на постачання електричної енергії відповідач не укладав, і ця обставина не оспорюється.

28 січня 2009 року, під час перевірки представниками ВАТ "ЕК "Херсоноблаенерго", в особі Херсонських електричних мереж будівельного майданчику за адресою на розі вул. Суворова та пров.Спартаківського виявлено порушення правил користування електричною енергією, що полягало в самовільному підключенні до мереж позивача в житловому будинку по АДРЕСА_1 кабелю АВВГ- 4х16 мм2 для живлення будівельного майданчику.

Відповідно до п.6.41 ПКЕЕ (z0417-96) (у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил (z0417-96) на місці виявлення порушення, у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. У разі відмови споживача підписати акт, в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання).

Наявний у справі акт №127566, хоча і не підписано відповідачем, але відповідає зазначеним вище вимогам, що зобов'язувало суд з'ясувати не лише події, пов'язані з участю відповідача у складанні цього акту, а в першу чергу перевірити достовірність тих обставин, які викладені у акті і постановляючи судове рішення навести доводи на підтвердження чи спростування тих обставин, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог.

Але всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, фактичні обставини справи належним чином не з'ясовувались, доказів на спростування викладених у акті обставин у судових рішеннях не наведено, а тому посилання лише на недопустимість акту, як доказу у справі, є передчасним.

При такому положенні судові рішення не можуть залишитись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати обставини даної справи, дати правову оцінку як доводам позивача, так і запереченням відповідачів і у залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 25.08.2009 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.11.2009 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.