Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.07.2009 (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.2009 (судді: Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В., Мельник С.М.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Прокурор Черкаської області у внесеному касаційному поданні просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 32, 33 Закону України "Про відходи", ч.4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п.п.3.1-3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998р. за №285/2725 (z0285-98) (в редакції наказу від 04.04.2007 №149 (z0422-07) ) та ст.ст. 34, 43 ГПК України. Зокрема, прокурор вважає, що надані відповідачем договори купівлі-продажу щепи технологічної і тирси від 02.01.2008 та від 10.01.2008 підтверджують те, що відходи власного виробництва (щепки, тирса, залишки деревини) використовуються в подальшому товариством в господарській діяльності як товар, тобто вказують на утилізацію товариством відходів, але не спростовують факт засмічення відходами земельної ділянки. Окрім того, предметом спору є відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, а не її забрудненням, в зв'язку з чим, на думку прокурора, судами помилково взято до уваги висновок Черкаського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції від 08.05.2009 про те, що в зразках ґрунту, відібраних 21.04.2009 року на місці колишнього складування тирси на території виробничої бази відповідача по пров.Пацаєва,15 в м.Черкаси, вміст забруднювачів нижче гранично допустимої концентрації.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача і прокуратури, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова –скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Черкаської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд виходив з того, що :

23.01.2009р. державною екологічною інспекцією у Черкаській області проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 23.01.2009 та акт перевірки від 23.01.2009. Вказаними актами зафіксовано, що: основним видом діяльності товариства є обробка деревини та виробництво дерев'яної тари, внаслідок чого на підприємстві утворюються відходи деревини (щепки, тирса, залишки деревини); договори на утилізацію та вивіз відходів не надані, журнал обліку руху відходів не ведеться, ліміт на утворення та розміщення відходів відсутній, що є порушенням ст.ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи". На відкритій земельній ділянці по пров.Пацаєва,15 в м.Черкаси площею 80 кв.м. здійснюється накопичення відходів деревини, що призводить до її засмічення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23.01.2009 №002573 та постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.01.2009 №002154, керівник ТОВ "Круг-Древпром" ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 52 КУпАП (псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель виробничими відходами), та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Вказана постанова не оскаржена у встановленому порядку.

З наданих відповідачем договорів купівлі-продажу щепи технологічної і тирси від 02.01.2008 №КД02/01-8 та від 10.01.2008 №10/01-08КП, оборотно-сальдової відомості, робочого проекту реконструкції приміщень виробничого корпусу та прибудови до нього і адмінбудівлі по пров.Пацаєва,15 в м.Черкаси вбачається, що відходи власного виробництва (щепа, тирса, залишки деревини) використовуються в подальшому товариством в господарській діяльності як товар для продажу та в якості палива для двох енергетичних комплексів СС-400 та СС-630.

Відповідачем на виконання ухвал апеляційного суду від 21.08.2009 та від 30.09.2009 було надано довіреності від 02.04.2009 №473569/1 та від 26.10.2009 №1/23 на отримання ЗАТ "Еко-Азот" (покупцем за договором від 10.01.2008 №10/01-08КП) тирси загальним об'ємом 80 куб.м., а також акти від 14.10.2008, згідно яких СП "Ройек-Львів" на замовлення відповідача завершило виконання пуско-налагоджувальних робіт енергетичних комплексів СС-400 та СС-630.

Окрім того, у висновку Черкаського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції від 08.05.2009 зазначено про те, що в зразках ґрунту, відібраних 21.04.2009 року на місці колишнього складування тирси на території виробничої бази відповідача по пров.Пацаєва,15 в м.Черкаси, вміст забруднювачів нижче гранично допустимої концентрації, обстежена земельна ділянка не є забрудненою і придатна для вирощування рослинної продукції. Враховуючи те, що виявлена працівниками позивача тирса в подальшому була використана, то ця тирса не є відходами в розумінні абзацу 2 ст. 1 Закону України "Про відходи".

Проте, колегія не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст.69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" (в редакції від 23.12.2004р., чинній на момент вирішення спору) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Відповідно до Державного класифікатора відходів ДК 005-96, затвердженого наказом Держстандарту України №89 від 29.02.1996р., відсіви щепи технологічної та тирса деревинна є відходами виробництва деревини і виробів з деревини та корку (група 20).

Наведеним спростовується помилковий висновок апеляційного суду про те, що виявлена працівниками позивача тирса, яка в подальшому була використана, не є відходами в розумінні абзацу 2 ст. 1 Закону України "Про відходи".

Адже, наявні у справі договори купівлі-продажу щепи технологічної і тирси від 02.01.2008 №КД02/01-8 та від 10.01.2008 №10/01-08КП, довіреності від 02.04.2009 №473569/1 та від 26.10.2009 №1/23 на отримання ЗАТ "Еко-Азот" (покупцем за договором від 10.01.2008 №10/01-08КП) тирси загальним об'ємом 80 куб.м., а також акти від 14.10.2008, згідно яких СП "Ройек-Львів" на замовлення відповідача завершило виконання пуско-налагоджувальних робіт енергетичних комплексів СС-400 та СС-630, які в сукупності вказують на подальше використання товариством відходів власного виробництва (щепа, тирса, залишки деревини) в господарській діяльності як товару для продажу та в якості палива для двох енергетичних комплексів, свідчать про утилізацію цих відходів.

При цьому, судами залишено поза увагою та не надано оцінки тій обставині, яким чином продаж відповідачем тирси на користь ЗАТ "Еко-Азот" в квітні та жовтні 2009 року можуть спростувати факт засмічення відповідачем земельної ділянки по пров.Пацаєва,15 в м.Черкаси, що мав місце ще в січні 2009 року та зафіксовано актом перевірки від 23.01.2009.

Окрім того, судами не враховано, що відповідно до п."а" ч.1 ст. 32 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23.01.2009 встановлено відсутність отримання відповідачем відповідного ліміту, як того вимагає ст. 32 Закону України "Про відходи", а судами попередніх інстанцій доводи прокуратури з цього приводу не відхилені та не спростовані.

Водночас, судами не враховано наступне.

Згідно з п.п.3.1-3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998р. за №285/2725 (z0285-98) (в редакції наказу від 04.04.2007 №149 (z0422-07) ), землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища . Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Зважаючи на передбачену чинним законодавством різну кваліфікацію правопорушень "забруднення земель" і "засмічення земель" та різні способи обчислення розміру шкоди при їх вчиненні (розділи 4 та 5 Методики), колегія не приймає до уваги передчасні посилання судів першої та апеляційної інстанцій в обґрунтування підстав відмови в позові на висновку Черкаського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції від 08.05.2009 зазначено про те, що в зразках ґрунту, відібраних 21.04.2009 року на місці колишнього складування тирси на території виробничої бази відповідача по пров.Пацаєва,15 в м.Черкаси, вміст забруднювачів нижче гранично допустимої концентрації, обстежена земельна ділянка не є забрудненою і придатна для вирощування рослинної продукції, оскільки, по-перше, як правильно зазначає прокурор, предметом даного спору є відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, але аж ніяк не її забрудненням. Причому, факт засмічення земель встановлюється актом перевірки, складеним компетентним органом, чи протоколом про адміністративне правопорушення, а не висновком проектно-технологічного центру чи іншої науково-дослідної установи. По-друге, суди не з'ясували та не надали оцінки тій обставині, яким чином висновок від 08.05.2009, що був складений за результатами дослідження проб ґрунту, відібраних наприкінці квітня 2009 року може спростувати факт засмічення відповідачем земельної ділянки по пров.Пацаєва,15 в м.Черкаси, що мало місце ще в січні 2009 року та зафіксовано актом перевірки від 23.01.2009. По-третє, недоречним та суперечливим є врахування судом першої інстанції даних висновку від 08.05.2009 в частині придатності обстежуваної земельної ділянки по пров.Пацаєва,15 в м.Черкаси для вирощування рослинної продукції, оскільки, як встановлено судами, згідно умов п.2.1 договору оренди землі від 13.09.2006, укладеного між Черкаською міською радою та ТОВ "Нікос", вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості, а не до земель сільськогосподарського призначення (ст. 19 Земельного кодексу України), що виключає можливість її використання для вирощування продукції рослинництва без зміни цільового призначення.

Наведене вище переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових актів і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційне подання прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 28.07.2009 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.2009 у справі №12/1583 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.