18/295 Про стягнення заборгованості за договором поставки - 02.03.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерконсалтінг" в позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 38 742,57 грн. (32 516,80 грн. основного боргу + 6 225,77 грн. інфляційних втрат), 17 920,60 грн. пені, 736,44 грн. 3% річних з простроченої суми, 574,00 грн. витрат по сплаті держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2009р. у справі №18/295 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ант-Віжн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерконсалтінг" суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 38 742 грн. 57 коп., 17 920 грн. 60 коп. пені, 736 грн. 44 коп. 3% річних з простроченої суми, 574 грн. витрат по сплаті держмита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ант-Віжн" з рішенням господарського суду м.Києва не погодилося та оскаржило його до Вищого господарського суду України.

В касаційній скарзі, відповідач просить скасувати рішення господарського суду м.Києва, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарським судом належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарським судом, який приймав рішення у даній справі та підтверджується матеріалами справи 14.10.2008 р. між сторонами укладений договір поставки №14/10/02К, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки здійснюються протягом 21 дня з моменту відвантаження продукції.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначив, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 160 209,86 грн., що підтверджується видатковими накладними, які додані до матеріалів справи.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, поставлену позивачем продукцію оплатив частково, тим самим заборгувавши останньому 32 516,80 грн.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 17 920,60 грн., передбачена п. 4.2. договору.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом першої інстанції задоволено в повному обсязі нараховану позивачем суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 38 742,57 грн. (32 516,80 грн. основного боргу, 6 225,77 грн. інфляційних втрат) та 736,44 грн. 3% річних з простроченої суми.

Однак з висновками господарського суду міста Києва погодитися не можна, оскільки, судом не досліджено відомості стосовно загальної суми сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ Віжн" за поставлений позивачем товар, а відтак було неправильно вирахувано суму штрафних санкцій.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суду першої інстанції слід дослідити питання щодо розрахунків відповідача за товар відповідно до видаткової накладної №2830 від 19.11.2008р.

Також, суду першої інстанції слід дослідити умови договору від 08.11.2007р. №61, згідно якого здійснювалася поставка.

Крім того, в касаційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки місцевий господарський суд, розглянув справу без участі представника відповідача, чим порушив закріплені в статтях 4-2 ГПК України конституційні принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом і змагальності, а також позбавив відповідача, обумовленого статтею 22 ГПК України права заперечувати проти доводів позивача.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 15.06.2009р. у справі №18/295 порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 02.07.2009р. відкладено розгляд справи на 28.07.2009р.

Відповідач у справі –Товариство з обмеженою відповідальністю "Ант-Віжн" в судові засідання не з’являвся, оскільки як вбачається з матеріалів справи був повідомлений неналежним чином.

Частиною 2 ст. 129 Конституції України гарантована рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та віднесено до основних засад судочинства в Україні. Принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом також закріплений у ст. 4- 2 ГПК України (1798-12) .

Реалізацію даного принципу чинним законодавством України покладено саме на суд. Так, згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" завдання суду полягає у забезпеченні захисту гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, а розділ XI ГПК України (1798-12) встановлює чітку процедуру вирішення господарських спорів у першій інстанції, неухильне дотримання якої забезпечує відправлення правосуддя при вирішенні господарських спорів на засадах, визначених у ст. 129 Конституції України .

Відповідно до ст. 64 ГПК України, прийнявши позовну заяву, суддя не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Інструкція з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. №75 (v0075600-02) (надалі –Інструкція) встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України відповідно до особливостей структури, з врахуванням штатної чисельності та технічного забезпечення конкретного господарського суду. Розділом 3 цієї Інструкції встановлений порядок проходження судових документів та формування справ. Так, пунктом 3.5.1 Інструкції передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке також разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч наведеним вище положенням, в матеріалах справи відсутні поштові повідомлення про вручення сторонам ухвали господарського суду м. Києва від 15.06.2009р. про порушення провадження у справі №18/295 і ухвали від 02.07.2009р., у зв’язку з чим неможливо встановити ні факту відправки таких ухвал відповідачу, ні належності та своєчасності здійснення такої відправки.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи передбачені п. 3.5.1 Інструкції докази направлення копій вказаних вище ухвал відповідачу відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом вимог ст. 64 ГПК України не дотримано.

Згдно п.2 ч.2 ст.11110 ГПК (1798-12) Украни порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомлено належним чином про час місце засідання суду.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення господарський суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.