Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2011р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 31.03.2011р. по справі № 31/33 про банкрутство Приватного підприємства "ГеоПолюс", -

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.03.2011р., затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП "ГеоПолюс". Приватне підприємство "ГеоПолюс" ліквідовано. Провадження по справі про банкрутство ПП "ГеоПолюс" припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2011р. скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Львівської області від 31.03.2011р. залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2011р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 31.03.2011р. по справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 09.03.2010 р. порушено провадження по справі про банкрутство ПП "ГеоПолюс" на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою суду першої інстанції від 19.05.2010 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шимчишина І.С.

30.11.2010 р. в газеті "Голос України" № 121 (4871) від 03.07.2010 р. опубліковане оголошення про визнання боржника банкрутом.

30.03.2011 р. ліквідатором банкрута подано до суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс ПП "ГеоПолюс".

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ліквідуючи юридичну особу –ПП "ГеоПолюс", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута відсутні майнові активи та грошові кошти, у зв'язку з чим юридична особа –банкрут ПП "ГеоПолюс" підлягає ліквідації, а провадження по справі - припиненню.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Згідно частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство", якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Необхідними передумовами для звернення з заявою на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство" є дотримання боржником ст.ст. 105, 110 Цивільного кодексу України, ч.5 ст. 60 Господарського кодексу України.

Зокрема, статтею 105 ЦК України передбачено:

учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення;

учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи;

з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи;

комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 60 Господарського кодексу України, встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги Закону, тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку статті 60 Господарського кодексу України, публікації оголошення в порядку статті 105 ЦК України для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та можливе звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений статтею 105 ЦК України, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009р. засновником підприємства прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності ПП "ГеоПолюс" у результаті ліквідації.

В Бюлетені Державної реєстрації №135 за 2009 рік була здійснена публікації оголошення про ліквідацію підприємства.

Проте, з наданої копії Бюлетеня Державної реєстрації №135 за 2009 рік не вбачається, коли саме була здійснена публікація вказаного оголошення.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної правової оцінки тим обставинам, що заявником не дотримано необхідних передумов, передбачених ст.ст. 105, 110 Цивільного кодексу України, ч.5 ст. 60 Господарського кодексу України для звернення до суду із заявою на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство".

Зокрема, до заяви про порушення провадження по справі про банкрутство ПП "ГеоПолюс" не додано проміжний ліквідаційний баланс підприємства, не надані докази письмового повідомлення всіх можливих кредиторів боржника про припинення юридичної особи, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію, здійснення інвентаризації та оцінки вартості наявного майна підприємства, що ліквідується.

Оскільки не був належним чином сформований пасив боржника, не можливо і з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та вжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості.

Тому висновок суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію банкрута та припинення провадження по справі є передчасним.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані порушення та залишивши без змін ухвалу суду, прийняту без дотримання вимог закону.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необхідним постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2011р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 31.03.2011р. скасувати, а справу направити на розгляд до господарського суду Львівської області .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2011р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 31.03.2011р. по справі № 31/33 скасувати.

Справу № 31/33 направити на розгляд до господарського суду Львівської області.