Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні 21.01.10 взяли участь представники:

від позивача: Брецко І.І. –дов. від 09.11.09, Слєпченко О.О. –дов. від 09.11.09;

від відповідача: Куцак А.П. –дов. від 18.01.10.

В судовому засіданні 21.01.10 оголошувалась перерва до 28.01.10 для виготовлення повного тексу постанови.

Вищим навчальним закладом "Херсонський державний морський інститут" у березні 2009 року заявлений позов, з урахуванням змін, до Приватного підприємства "Стройцемент" про зобов’язання відповідача повернути орендовані ним приміщення, площами 128,3 кв.м і 127,9 кв.м, розташовані в місті Херсоні на проспекті Ушакова, 42, та стягнути з відповідача 21965,41 грн вартості комунальних послуг і 1811,08 грн неустойки. В обґрунтування позову, позивач наголошував на тому, що відповідач користується орендованими приміщеннями після закінчення терміну дії договорів оренди, і це, за приписами статті 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", є підставою для повернення орендованого майна. При цьому, позивач зауважував, що орендодавець належним чином повідомив орендаря про припинення дії договорів оренди у зв'язку із закінченням строків, на які їх було укладено. Також позивач, з посиланням на приписи статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території", зазначав і те, що відповідач не сплачував комунальні послуги за час користування об'єктом оренди.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.05.09, ухваленим суддею Ємленіновою З.І., в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Вмотивовуючи рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для повернення орендованого майна, оскільки позивачем не доведено факт належного повідомлення відповідача про припинення дії договорів оренди. При цьому, суд визнав спірні договори оренди від 29.12.03 продовженими на строк, визначений цими договорами, та на умовах, що передбачені ними. В частині стягнення вартості комунальних послуг судом відмовлено через те, що обов'язок з відшкодування таких послуг сторонами, при укладанні договорів оренди, не узгоджувався.

Запорізький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Хуторного В.М.- головуючого, Зубкова Т.П., Коробка Н.Д., постановою від 02.10.09, перевірене рішення суду першої інстанції скасував частково. Зобов'язав ПП "Стройцемент" повернути орендовані за договорами оренди від 29.12.03 приміщення, площами 128,3 кв.м і 127,9 кв.м, які розташовані в місті Херсоні на проспекті Ушакова, 42. Задовольняючи позов в цій частині, апеляційна інстанція дійшла висновку про обізнаність відповідача щодо незгоди позивача на продовження дії договорів оренди від 29.12.03. При цьому, апеляційний суд визнав припиненими договори оренди через закінчення строку, на який вони укладалися. В задоволенні вимоги про стягнення 21965,41 грн вартості наданих комунальних послуг з теплопостачання апеляційним судом відмовлено з тих же підстав.

Приватне підприємство "Стройцемент" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати в частині задоволення вимоги про зобов'язання повернути орендоване майно, а рішення господарського суду залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 764 Цивільного кодексу України, статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, заявник наголошує на тому, що апеляційна інстанція дійшла помилкового висновку про припинення строку дії договорів оренди, оскільки орендар не був повідомлений належним чином про небажання орендодавця продовжувати дію договорів оренди. Скаржник вважає, що прийняті до уваги судом докази, зокрема, лист від 19.12.07, телеграма №01-42/14 від 24.12.08, лист №01-17/3415 від 25.12.09, акт від 26.12.08 і від 13.01.09, судові рішенні у справах №4/240-ПД-05, №4/242-ПД-05, №4/313-ПД-08, не підтверджують факту належного повідомлення відповідача про припинення договорів. Стверджує заявник і про те, що спірне майно позивачеві не передано, відповідач продовжує користуватися ним та сплачувати орендну плату, що, на його думку, свідчить про продовження дії договорів оренди.

Від Вищого навчального закладу "Херсонський державний морський інститут" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

постанова апеляційної інстанції оскаржена в частині вимог про повернення орендованого майна.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.12.03 між Херсонським судномеханічним технікумом ім. адмірала Ф.Ф. Ушакова (правонаступником якого є Вищий навчальний заклад "Херсонський державний морський інститут") –орендодавцем та Приватним підприємством "Стройцемент" - орендарем укладено договір оренди №б/н, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення розташоване в місті Херсон на проспекті Ушакова, 42, на першому поверсі 4-х поверхового будинку, площею 127,9 кв.м, з метою оренди –надання побутових послуг. Строк дії договору - до 29.12.08. Між цими ж сторонами 29.12.03 також було укладено договір оренди №5/9, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення, яке розташоване в місті Херсон на проспекті Ушакова, 42, на першому поверсі 4-х поверхового будинку, площею 128,3 кв.м, з метою оренди –надання побутових послуг. Строк дії договору - до 29.12.08. Предметом позову у справі є вимоги Вищого навчального закладу "Херсонський державний морський інститут" про: 1) зобов’язання Приватного підприємства "Стройцемент" повернути орендовані ним приміщення, площами 128,3 кв.м і 127,9 кв.м, розташовані в місті Херсоні на проспекті Ушакова, 42, та 2) стягнення з відповідача 21965,41 грн вартості комунальних послуг. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій по-різному оцінили повідомлення орендодавця про небажання продовжити дію спірних договорів на наступний період, а відтак дійшли протилежних висновків про підставність повернення орендованого майна. Проте, такі висновки судових інстанцій колегією суддів визнаються передчасними. Порядок та підстави припинення договору оренди державного або комунального майна регулюються Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) . Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" врегульовано організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Статтею 761 Цивільного кодексу України унормовано, що право передачі майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено орендодавців державного та комунального майна, зокрема, орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, котре належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Державні підприємства можуть бути орендодавцями лише щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 м на одне підприємство. Подібна норма також міститься у частині 1 статті 287 Господарського кодексу України, де також вказано, що орендодавцем нерухомого майна, яке перебуває у державній власності, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна. За приписами частини 1 статті 317, частини 2 статті 326 Цивільного кодексу України власнику належить право володіння, користування та розпорядження майном, від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади, а управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Господарські суди викладеного не врахували та не з'ясували правового статусу спірних приміщень, не встановили їх власника, а відтак і особи, яка має право вимагати звільнення приміщень. Викладене свідчить про те, що господарським судом не вжито заходів для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, а тому рішення прийняте за неповно з’ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню в переглянутій частині, а справа в частині позову про повернення спірних приміщень –направленню на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. В іншій частині постанова скаржником не оскаржена, а відтак не переглядалась судом касаційної інстанції.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.10.09 у справі №4/71-ПН-09 та рішення Господарського суду Херсонської області від 13.05.09 у цій справі в частині вирішення спору про повернення спірних приміщень скасувати з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області. В частині відмови у позові про стягнення 21965,41 грн вартості комунальних послуг постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.10.09 у даній справі залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Стройцемент" задовольнити частково.