Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Білошкап О.В.

За участю : представника ТОВ "Медфарм Плюс" –Фоменко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. по справі № 14/51/09 за заявою ліквідатора ТОВ "Медфарм Плюс" Костіна С.О. до ТОВ "Медфарм Плюс" про банкрутство, -

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.02.2009 р. порушено провадження по справі № 14/51/09 про ТОВ "Медфарм Плюс", на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2009 р. по справі № 14/51/09 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника Костіна С.О., якого зобов’язано подати до офіційних друкованих органів оголошення про боржника банкрутом з наданням відповідних доказів суду.

В газеті "Голос України" №64/5464 від 09.04.2009 р. опубліковано оголошення про визнання ТОВ "Медфарм Плюс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

15.06.2009 р. до господарського суду Миколаївської області надійшла заява ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 600040,87 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.06.2009 р. по справі № 14/51/09 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Медфарм Плюс" на загальну суму 144 998,03 грн., відкладено розгляд вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва на 13.08.2009 р.

06.07.2009 р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва подано заяву про уточнення кредиторських вимог до боржника, в якій він просив суд визнати вимоги в сумі 612 476,99 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. по справі № 14/51/09 /суддя Цвєткова П.В./ визнано вимоги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва до боржника і включено їх до реєстру вимог кредиторів на загальну суму 612 476,99 грн., з яких вимоги в сумі 600040,87 грн. –четверта черга, 12 436,12 грн. –шоста черга.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. по справі №14/51/09 /колегія суддів у складі Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л., Лашин В.В./ ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. скасовано, грошові вимоги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва визнано погашеними.

В касаційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р., посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор ТОВ "Медфарм Плюс" просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану апеляційну постанову - без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ліквідатора боржника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вимоги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в сумі 612 476,99 грн. до боржника ґрунтуються заборгованості по податкам та зборам, що підтверджується відповідними податковими повідомленнями -рішеннями.

Як було встановлено судом, за результатами проведення позапланової вихідної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 12.06.2009 р. встановлена заборгованість боржника перед бюджетом в сумі 612 476,99 грн., з яких 501 616 грн. податок на прибуток, що підтверджується податковим повідомленням –рішенням №0000432301/0 від 27.05.2009 р., 4029 грн. податок на додану вартість, що підтверджується податковим повідомленням –рішенням № 0000442301/0 від 27.05.2009 р., 94395,87 грн. податок з доходів фізичних осіб з зарплати найманих працівників, що підтверджується податковим повідомленням –рішенням №00001461702/0 від 22.05.2009 р. та 12436,12 грн. пені. Зазначені податковим повідомленням –рішенням надсилались на адресу боржника, проте були повернуті 02.06.2009 р. з відмітною "за зазначеною адресою не проживає". У зв'язку з неможливістю вручення боржнику податкових повідомлень рішень, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва складено акт №1/23-600 від 02.06.2009 р. і прийнято рішення про розміщення зазначених податкових повідомлень –рішень на дошці податкових оголошень.

Ухвала господарського суду першої інстанції від 01.09.2009 р. мотивована тим, що копії заяви про визнання поточних вимог надсилались на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням і одержані ним 17.06.2009 р., що підтверджується поштовим повідомленням, а поскільки боржником не оскаржувались зазначені податкові повідомлення-рішення, то вони є узгодженими, а отже підлягають визнанню в повному обсязі в сумі 612 476,99 грн.

Господарський суд апеляційної інстанції, яким скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. і відмовлено у визнанні вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва виходив з того, що зазначені вимоги до боржника є конкурсними, а не поточними, та як в справі про банкрутство, порушеної за правилами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні поточні кредитори, а так як заява ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва була подана до суду із пропуском встановленого ч.3 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" місячного строку, то дані вимоги вважаються погашеними.

Але з такими висновкам суду як першої так і апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.

Згідно зі ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи, і було зазначено вище, за результатами проведення позапланової вихідної перевірки з питань дотримання боржником вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 р. по 08.05.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 08.05.2009 р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєві був складений акт №1893/23-600/33627313 від 14.05.2009 р., на підставі якого були прийняті відповідні податкові повідомлення –рішення, на яких ґрунтується заборгованість ТОВ "Медфарм Плюс" перед ДПІ у Заводському районі м. Миколаєві. Провадження по справі про банкрутство ТОВ "Медфарм Плюс" порушено ухвалою суду від 02.02.2009 р.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено питання стосовного того, які саме кредиторські вимоги - поточні чи конкурсні та в якій сумі має ДПІ у Заводському районі м. Миколаєві до боржника.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що в процедурі банкрутства, що здійснюється за правилами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні поточні вимоги є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

В заяві про визнання кредиторських вимог до боржника ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва посилається на те, що дані вимоги виникли на підставі узгодженого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов’язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом (2181-14) .

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, а у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Таким чином, з моменту прийняття на підставі акта перевірки податкового повідомлення-рішення виникає податкове зобов’язання у платника податків. Проте, суми, нараховані таким податковим повідомленням-рішенням, не є узгодженими. Після узгодження цих податкових повідомлень-рішень нарахована ним сума стає податковим боргом, тобто узгодженим податковим зобов’язанням. Порядок узгодження сум податкових зобов’язань визначений ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п. 1.2 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Отже, податковим боргом визнається узгоджене платником податків або встановлене судом податкове зобов’язання.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства, з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення у платника податку виникає податкове зобов’язання. Однак, у випадку оскарження такого податкового повідомлення-рішення у платника податку не виникає обов’язку сплатити визначену ним суму податкових платежів до моменту його узгодження, тобто до моменту перетворення податкового зобов’язання в податковий борг.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України господарськими судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено питання стосовного того, чи є заборгованість ТОВ "Медфарм Плюс" перед ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва узгодженою чи ні.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду першої інстанції від 01.09.2009 р. була постановлена за відсутності представника ліквідатора боржника Костіна С.О.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) про день та час розгляду в судовому засіданні кредиторських вимог, щодо яких є заперечення боржника повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до даного закону.

Відповідно до вимог ст. 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Права та обов"язки сторін в господарському процесі визначені ст. 22 ГПК України.

Господарський суд Миколаївської області, прийняв ухвалу від 01.09.2009 р., в порушення вимог ст. ст. 22, 64 ГПК України, вирішивши питання щодо спірних кредиторських вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, за відсутності представника ліквідатора боржника.

Крім того, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що кредиторські вимоги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва до боржника є погашеними, так як були заявлені з пропуском місячного строку, який встановлений ч.3 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Але такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, так як у відповідності до вимог закону, строк звернення з кредиторськими вимогами до боржника, який передбачений ч.3 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не є граничним і може бути поновлений судом на підставі ст. 53 ГПК України.

Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог закону, постановили судові рішення по справі без всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення по справі.

За таких обставин, що ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. по справі про банкрутство ТОВ "Медфарм Плюс" не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду кредиторських вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 –1119, 11110 -11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. по справі № 14/51/09 скасувати.

Справу № 14/51/09 в частині кредиторських вимог ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.