Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Коробенко Г.П.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Кіхтенко О.С. (дов. від 30.01.09 № 03-12),

відповідача: не з’явились,

3-тя особа: Авдєєв О.Р. (дов. від 30.01.10 № 6/юр),

Прокуратура: Рудак О.В.,

Рішенням від 03 .08.2009 року господарського суду Одеської області позов задоволено. З ТОВ "Комета-М" стягнуто: на користь виконавчого комітету Одеської міської ради - 3933294 грн. боргу, 407503, 68 грн. пені, 646379, 89 грн. інфляційних та 74041, 07 грн. річних; в доход державного бюджету - 25500 гривень держмита та 118 грн. –на ІТЗ судового процесу.

Постановою від 15.10.09 Одеського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Одеської області вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду –залишити без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційне подання задовольнити.

Як встановлено місцевим господарським судом, який приймав рішення у даній справі, відповідно до умов договору на право забудови, укладеного між виконкомом Одеської міськради та відповідачем, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.01.2006 року № 21 "Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю "Комета-М" на проектування та будівництво готелю на 120 місць зі спортивно-оздоровчим та культурно-розважальним комплексом на 13 ст. В. Фонтану", ТОВ "Комента –М" взяло на себе зобов'язання на підставі протоколу засідання комісії з визначення розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в м. Одесі від 17.01.06 року № 1/06 перерахувати плату на право забудови готелю на 120 місць зі спортивно-оздоровчим та культурно-розважальним комплексом на 13 ст. В.Фонтану в сумі 7968294 грн.

Також відповідач зобов’язався на протязі двох місяців після прийняття рішення Одеської міської ради про відведення земельної ділянки, у межах відводу, обговореній у п. 1.1, перерахувати плату на право забудови у розмірі 1500000 грн. без ПДВ, та перерахувати залишкову суму у розмірі 6468294 грн. поетапно, рівними частками, протягом 6-ти місяців, щомісячно у розмірі 1 078 049 грн. без ПДВ на розрахунковий рахунок управління капітального будівництва Одеської міської ради.

Рішенням № 1258-У від 05.04.2007 року Одеської міської ради ТОВ "Комета -М" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання товариству в оренду земельної ділянки площею 1,3512 га, за адресою: м. Одеса, 13 ст. В. Фонтану, для проектування, будівництва готелю на 120 місць зі спортивно-оздоровчим та культурно-розважальним комплексом.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор послався на те, що всупереч вимогам п. 3.2 Договору до 06.12.2007 року відповідач не перерахував в повному об’ємі плату на право забудови в сумі 7968294 грн.

Листом Першого заступника Одеського міського голови Ворохаєва А.І. від 04.12.2007 року № 03-1505/вих та листами управління капітального будівництва Одеської міської ради від 27.09.2007 року № 2080/07 та від 05.11.2007 року № 2348/07 ТОВ "Комета-М" було проінформовано про необхідність виконання 3.2 договору.

Судами з’ясовано, що на момент подання позову відповідач перерахував на рахунок управління капітального будівництва Одеської міської ради лише 4000000 грн., що підтверджується випискою із реєстру Управління Державного казначейства у місті Одесі, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 3933294 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом у цьому зв’язку правомірно враховано положення ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, а також Правили забудови м. Одеси, затверджені рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 № 1716-ХХІУ, згідно яких замовник будівництва сплачує плату за право забудови земельної ділянки (пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси), яка визначається відповідно до Методики визначення пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, затвердженої виконавчим комітетом Одеської міської ради від 02.03.2006 року № 223.

Договір на право забудови є двостороннім правочином, який укладається між Забудовником та виконавчим комітетом Одеської міської ради в особі заступника міського голови та затверджується рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради.

Місцевим господарським судом встановлено, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради відповідно до п. 6.2.8 Правил забудови м. Одеси та п. 2.2.52 Положення про Управління капітального будівництва, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006 року № 20-У, виконує функцію оформлення, реєстрації, видачі та зберігання договорів на право забудови, а також здійснює контроль за умовами виконання договорів на право забудови (п. 6.2.9 Правил забудови м. Одеси та п. 2.2.53 Положення про УКБ).

При цьому судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги те, що в договорі на право забудови від 26.01.2006 року, укладеному між ТОВ "Комета-М" та виконавчим комітетом Одеської міської ради, відповідач виступив забудовником та взяв на себе зобов'язання перерахувати плату на право забудови готелю протягом двох місяців після прийняття рішення Одеської міської ради про відведення земельної ділянки, у межах відводу в сумі 1500 000 грн. без ПДВ, та перерахувати залишкову суму у розмірі 6 468 294 грн. поетапно, рівними частками, " протягом 6-ти місяців, щомісячно у розмірі 1 078 049 грн. без ПДВ на розрахунковий рахунок УКБ.

Судом встановлено, що свої зобов’язання виконком виконав належним чином, не зважаючи на що, відповідач не перерахував вчасно на розрахунковий рахунок, вказаний в Договорі на право забудови від 26.01.2006 року, встановлену плату.

З врахуванням викладеного, а також приписів ст.ст. 525, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України п. 4.2.1 договору про право забудови місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов, стягнувши з відповідача суму боргу з врахуванням пені, інфляційних та річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ч. 5 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", оскільки цією ж нормою передбачено, що підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань. Заява має містити інформацію про суму та термін відстрочення сплати відповідних платежів та відрахувань. Термін відстрочення не може перевищувати термін дії цієї статті. Заява подається не пізніше терміну, встановленого для подання звітності за такими платежами та відрахуваннями, а якщо термін платежу встановлено раніше подання звітності, - не пізніше настання терміну такого платежу. Органи, що здійснюють облік та адміністрування, ведуть окремий облік відстрочених платежів та відрахувань наростаючим підсумком.

При цьому докази дотримання відповідачем вказаного вище порядку в матеріалах справи відсутні.

В частині застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 58 Конституції України судом апеляційної інстанції не враховано рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року (v001p710-99) у справі № 1-7/99 в яком вказано, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України стосуються лише фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Цей конституційний принцип може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

В той же час, такої вказівки в Законі України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) не міститься.

З огляду на викладене, постанова Одеського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської області –залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання задовольнити.

Постанову від 15.10.09 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 6-15/96-08-2185 скасувати.

Рішення від 03.08.09 господарського суду Одеської області залишити без змін.