14/88пн Про визнання права довгострокової оренди земельної ділянки для розміщення будівлі оптово-роздрібного складу по реалізації автомобілів зі станцією технічного обслуговування автомобілів та автозаправною станцією - 21.01.2010 Прийняття

ТОВ "НВО "Пром-Ост" звернулося з позовом до Донецької міської ради з про визнання права га отримання позивачем в оренду земельної ділянки, площею 1,8 га, строком на 49 років для розміщення будівлі оптово-роздрібного складу по реалізації автомобілів зі станцією технічного обслуговування автомобілів та автозаправною станцією між вулицею Данилевського та вулицею Антропова в Будьонівському районі м. Донецька шляхом укладення договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) , які діяли на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови. Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.08.08, ухваленим суддею Левшиною Г.В., позовні вимоги задоволено. Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд зазначив, що укладений між сторонами договір резервування земельної ділянки є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків. При цьому, позитивним правовим результатом, настання якого пов'язане з належним виконанням умов вказаного договору є надання позивачу у користування спірної земельної ділянки шляхом прийняття радою відповідного рішення. Враховуючи те, що предметом даного спору є визнання за позивачем права на оренду зазначеної земельної ділянки, суд зазначив, що предметом дослідження в даному випадку є не наявність чи відсутність відповідного рішення ради, а правомірність дій позивача як єдиної особи, що може реалізувати своє право на отримання земельної ділянки в оренду.

Не погоджуючись з винесеним у справі рішенням, заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить його скасувати, а справу скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду. Касаційне подання вмотивоване доводами щодо порушення господарським судом положень статей 116, 124 Земельного кодексу України. Прокурор зауважив, що визнавши за позивачем право на отримання в оренду спірної земельної ділянки шляхом укладення договору з Донецькою міською радою за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, господарський суд порушив його виключне право на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, які підлягають захисту. Отже, суд фактично підмінив відповідний орган місцевого самоврядування, чим вийшов за межі своїх повноважень. Крім того, прокурор вказав про порушення судом вимог статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи та доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Пром-Ост" до Донецької міської ради про визнання права на оренду земельної ділянки для розміщення будівлі оптово-роздрібної складу по реалізації автомобілів зі станцією зі станцією технічного обслуговування автомобілів та автозаправною станцією між вулицею Данилевського та вулицею Антропова в Будьонівському районі м. Донецька шляхом укладення договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) , які діяли на момент звернення позивача з заявою до Донецького міського голови. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснив всі необхідні дії, необхідні для реалізації свого права на оренду спірної земельної ділянки. Суд зауважив про одержання ТОВ "НВО-Ост" відповідних дозволів та узгоджень органів державної влади та місцевого самоврядування, необхідних для одержання земельної ділянки в оренду. Крім того, суд вказав на укладений між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем договір резервування земельної ділянки № зк 3/640, згідно якого позивач зарезервував земельну ділянку, орієнтовною площею 5,676 га для розміщення будівлі оптово-роздрібного складу по реалізації технічного обслуговування автомобілів та автозаправної станції по вулиці Данилевській у Будьонівському районі м. Донецька. За даним договором відповідач зобов'язався не надавати зарезервовану земельну ділянку іншим юридичним та фізичним особам, а позивач в свою чергу –сплатити передбачені договором кошти, розробити за період резервування проект будівництва та звернутися до Донецької міської ради із клопотанням про надання спірної земельної ділянки в оренду. На виконання умов вказаного договору 19.03.07 позивач звернувся до Донецького міського голови з заявою № 02/03/07 про надання в оренду спірної земельної ділянки строком на 49 років, проте листом № 144 від 18.06.08 Донецькою міською радою повідомлено позивача про неможливість передачі в оренду вказаної земельної ділянки. Зазначене, на думку господарського суду є порушенням відповідачем права позивача на одержання спірної земельної ділянки в орендне користування, що й слугувало підставою для задоволення позову.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними виносками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Приписи статті 13 Конституції України визначають, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Відповідно до статей 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) . У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Стаття 124 Земельного кодексу України визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

З аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі". Разом з тим, визнаючи право позивача на оренду земельної ділянки шляхом укладення договору оренди, судом не було встановлено, чи приймалося рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні спірної земельної ділянки в оренду позивачу, а відтак, чи доведено набуття права на оренду у визначеному законом порядку. Касаційна інстанція відзначає, що оформлення документів згідно статті 123 Земельного кодексу України не зобов'язує власника земельної ділянки у подальшому до прийняття позитивного рішення про передачу земельної ділянки у користування.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У зв'язку із неповним дослідженням обставин справи, що мають значення для її вирішення, рішення і постанова у даній справі підлягають скасуванню, а матеріали справи передачі на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.