15/17-1948-2011 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду - 22.11.2011 Прийняття

Прокурор Кілійського району Одеської області звернувся з позовом та уточненням до нього в інтересах держави в особі Кілійської районної державної адміністрації Одеської області до ТОВ "Єрмак" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 2189,913 га, розташованої на о. Єрмаків, Кілійського району, Одеської області, від 22.10.2004 року № 040452200001, укладеного між Кілійською районною державною адміністрацією та ТОВ "Єрмак", шляхом викладення пункту 4.1. договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі трикратного розміру земельного податку для земель зазначеної категорії, що складає 210538, 24 грн. в рік із розрахунку 96,14 грн. за 1 га землі. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини".

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.07.2011р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р. з даної справи позов прокурора задоволено у повному обсязі.

Судові акти мотивовано тим, що зміна чинного законодавства є істотною зміною обставин, з якими закон пов’язує можливість зміни спірного договору оренди за рішенням суду в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ТОВ "Єрмак" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням судами норм матеріального і процесуального права.

У запереченнях Кілійська районна державна адміністрація просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 22.10.2004р. на підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 31.08.2004р. № 486 між Кілійською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ТОВ "Єрмак" укладено договір оренди земельної ділянки № 77 (о. Єрмаків) на території Кілійського району Одеської області загальною площею 2 189,913 га, в т.ч. сіножаті –257,990 га, болото –1 931,923 га. для сінокосіння та заготівлі кормів терміном на 49 років.

Пунктом 4.1 договору орендну плату встановлено у розмірі 54 747,83 грн. за рік з розрахунку 25 грн. за 1 га.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України" № 2756-VІ від 02.12.2010р. (2756-17) внесено зміни до статті 21 Закону України "Про оренду землі", у зв’язку з чим частина 2 цієї статті викладена у такій редакції: "Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) )".

Пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Судом встановлено, що землі острова Єрмаків належать до категорії земель водного фонду, у зв’язку з чим розмір орендної плати за користування землями о. Єрмаків слід розраховувати виходячи із трикратного розміру земельного податку.

Згідно із пунктом 280.1. ст.280 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Розпорядженням Одеської обласної ради народних депутатів "Про грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення в області" № 287/95 від 23.06.1995р. було затверджено середню грошову оцінку 1 га земель по Одеській області у розмірі 3338 грн.

Пунктом 289.2 ст.289 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за відповідною формулою.

Згідно листа Держкомзему від 11.01.2011р. № 334/22/6-11 нормативно грошова оцінка земель населених пунктів, що проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996р., земель сільськогосподарського призначення, станом на 01.07.1995р. та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, що проведена станом на 01.01.1997 р., підлягає індексації станом на 01.01.2011 р. на коефіцієнт 3,2.

Звідси судом зроблено висновок про те, що орендна плата за земельну ділянку водного фонду площею 2189,913 га, яка перебуває в користуванні ТОВ "Єрмак", в рік має складати 210538,24 грн., оскільки нормативно грошова оцінка 1 га земель на о. Єрмак складає 10681,60 грн. (3338 грн. x 3,2), відповідно ставка земельного податку за 1 га землі на о. Єрмак складає 32,0448 грн. (10681,60 грн. х 0,3%), у зв’язку з чим розмір орендної плати за 1 га землі становить 96,14 грн. (32,0448 грн. х 3), а розмір орендної плати за земельну ділянку водного фонду площею 2189,913га, яка перебуває в користуванні ТОВ "Єрмак", в рік має складати 210538,24 грн. (2189,913 га х 96,14 грн.).

За таких обставин, враховуючи пропозиції Кілійськї райдержадміністрації до ТОВ "Єрмак" від 02.08.2010 р., 25.08.2010 р., 13.09.2010 р., 17.12.2010 р., 14.01.2011 р. та 03.02.2011 р. про внесення змін до договору оренди землі, які останнім залишені без задоволення, та з огляду на положення наведених норм матеріального права та ст. 632, 651 ЦК України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", господарський суд попередніх інстанцій дійшов висновку, що оскільки нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами спірного договору.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 1115, 1117 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На думку колегії прийняті у справі рішення та постанова цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 188 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Цивільний кодекс України (435-15) у ч.ч. 1, 2 ст. 632 передбачає застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.

Як зазначалось вище, пунктом 4.1 договору сторони встановили орендну плату у розмірі 54 747,83 грн. за рік з розрахунку 25 грн. за 1 га., яку орендар сплачує щорічно.

У пункті 4.5 договору сторони визначили, що розмір орендної плати може бути переглянутий сторонами шляхом внесення змін (доповнень) до цього договору.

При цьому умовами спірного договору не встановлено перегляду розміру орендної плати у випадках передбачених нормативними актами України, підвищення цін, тарифів, в тому числі інфляційних процесів, зміни коефіцієнта індексації грошової оцінки земель, зміни розмірів ставки земельного податку, тощо.

Натомість позивачем в основу розрахунку нового розміру орендної плати покладено змінений розмір ставки земельного податку, розрахований останнім виходячи із проіндексованої на коефіцієнт 3.2 нормативно грошової оцінки землі, що господарським судом попередніх інстанцій залишено без належної оцінки.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (436-15) , інших актів цивільного законодавства.

Слід також зазначити, що спірний договір оренди укладено місцевим органом виконавчої влади в особі Кілійської районної державної адміністрації на підставі розпорядження.

Згідно п.7 ст. 13, п.2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до вирішення місцевою держадміністрацією відносяться наряду з іншим і питання щодо використання та розпорядження землями державної власності, що оформляється відповідним розпорядженням (ст. 6 цього Закону).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Під час виконання спірного договору оренди статус орендодавця, як органа виконавчої влади, залишився незмінним, однак необхідного розпорядження щодо приведення раніш укладених договорів оренди землі у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення змін до цих договорів, матеріали справи не містять, що судом попередніх інстанцій також залишено поза увагою.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали та обставини справи, що мають суттєве значення для розгляду спору. Порушення господарськими судами вимог ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності є підставою для скасування постановлених по справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.