2/30-91 Про розірвання договору фінансового лізингу, повернення сільськогосподарської техніки та стягнення заборгованості - 19.01.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.06.2009 (суддя Л. Черняк), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 (судді: Г. Кордюк, Л. Давид, Х. Мурська), позовні вимоги задоволено: договір фінансового лізингу № 34-10-2007 від 22.10.2007, укладений сторонами, розірвано. Зобов’язано відповідача повернути позивачу сільськогосподарську техніку. У стягненні 9000 грн. адвокатських витрат відмовлено. Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору. З урахуванням обставин справи, розумної необхідності судових витрат до даної справи, суд обмежив розмір витрат за юридичні послуги до 1000 грн.

Відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд. Вважає, що судові рішення не відповідають ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 10.3 договору сторін де зазначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 днів. В матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем обумовленої в договорі і передбаченої законодавством процедури розірвання договору. Позивач з пропозицією розірвати договір до відповідача не звертався. Згідно договору сторін позивач у випадку порушення його прав зобов’язаний звернутися із вимогою про усунення порушень.

Крім цього, апеляційним судом порушені ст. ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України щодо відшкодування витрат на адвокатські послуги. Юридичні послуги надавались не адвокатом, а згідно договору ТОВ " Незалежна юридична компанія".

Сума стягнутого держмита не відповідає Декрету КМУ "Про державне мито" (7-93) . Позивач повинен був заплатити 3303 грн. 37 коп. держмита, а сплатив 3926 грн. Переплачене позивачем за власною ініціативою мито необхідно було йому повернути, а не стягувати з відповідача.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

22 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" (лізингодавець) та Фермерським господарством "Агроінвест-Топилище" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №34-10-2007 на суму 379653 грн.

Відповідно до п. п. 1.1, 2.1, 2.4, 3.1, 5.4, 5.7 договору лізиногодавець надає лізингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу сільськогосподарську техніку, а саме: сіялку SP Dorada з баками для мінеральних добрив - 1 шт., монітор - 1 шт., туковисіваючий механізм SP/2 - 1 шт., додаткові диски - 1 шт., розкидач мінеральних добрив Axis 30.1 К фірми RAUICH -1 шт., погрузчик Levsak - 1 шт., оплата лізингових платежів здійснюється в строк вказаний у "Графіку лізингових платежів"без виставлення рахунків фактур в гривнях, лізиногодавець надає лізингоодержувачу техніку у вигляді фінансового лізингу строком на 24 календарних місяців, договір фінансового лізингу діє до 22.10.2009р., документом для передачі техніки лізингоодержувачу є видаткова накладна, яку виписує лізиногодавець на ім'я лізингоодержувачу, документом, який підтверджує передачу техніки від лізиногодавця у користування до лізингоодержувача, є акт про здачу-приймання техніки, акт про здачу-приймання складається і підписується у двох примірниках.

Пунктами 16.6, 17.3.2 договору визначено, що лізингодавець має право ініціювати розірвання договору, якщо, зокрема, лізингоодержувач протягом терміну, який перевищує 30 календарних днів, не виконує своїх зобов’язань за будь-яким видом платежів, що передбачені договором.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу сіялку SP Dorada з баками для мінеральних добрив - 1 шт., монітор - 1 шт., туковисіваючий механізм SP/2 - 1 шт., додаткові диски - 1 шт., розкидач мінеральних добрив Axis 30.1 К фірми RAUICH - 1 шт., погрузчик Levsak - 1 шт., що стверджується видатковими накладними № ЛНА - 000070 від 11.12.2007 р. та № ЛНА - 000069 від 11.12.2007 p., актом приймання-передачі від 11.12.2007р.

Відповідач зобов’язання по сплаті лізингових платежів виконував частково, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с. 25-29). Заборгованість по платежам на 16.09.2008 склала 209927 грн. Ця обставина стала підставою для подання позову про розірвання договору лізингу.

Невиконання зобов’язання по сплаті лізингових платежів є істотним порушенням умов договору, яке надає право іншій стороні вимагати розірвання договору.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються главою 58 найм (оренда) параграф 1 –загальні положення про найм, параграф 6 –лізинг ЦК України (435-15) ; Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) та договором сторін. Відповідно ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм з урахуванням особливостей, встановленим параграфом 6 та законом. Підстави розірвання договору зазначені в ст. 783 ЦК України. Крім цього, відповідно п. 4 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право серед іншого вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках. Сторони в п. 16.6 договору, як встановлено попередніми судовими інстанціями, домовились, що несплата платежів протягом терміну, який перевищує 30 днів є підставою для розірвання договору. За таких обставин позовні вимоги були задоволені правомірно.

Доводи скаржника про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору колегія суддів до уваги не приймає. Конституційний суд в рішенні від 09.07.2002, № 15-рп/2002 (v015p710-02) роз’яснив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Заслуговують на увагу доводи скарги про безпідставне стягнення з відповідача 1000 грн. витрат на послуги адвоката. Судами встановлено, що правова допомога надавалась позивачу ТОВ "Незалежна юридична компанія" по договору від 06.04.2009 і обумовлена в цьому договорі вартість послуг 10000 грн. платіжним дорученням № 351 від 06.04.2009 перерахована позивачем товариству (арк. 37).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судами не встановлено, що позивач користувався послугами адвоката та оплачував їх. Поняття особи, яка є адвокатом приведено в Законі України "Про адвокатуру" (2887-12) . Оплата праці представників ТОВ "Незалежна юридична компанія" регулюється іншим трудовим законодавством України. За таких обставин суди попередніх інстанцій неправомірно стягнули на користь позивача 1000 грн., які не є судовими витратами на оплату послуг адвоката і в цій частині судові рішення підлягають зміні.

Що стосується надмірно стягнутої суми держмита, то арифметичні помилки, які не зачіпають суті рішення, виправляються в порядку, передбаченому ст. 89 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права. Допущені помилки в розподілі судових витрат не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись 1115, 1117, 1119 -11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ФГ "Агроінвест-Топилище" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 24.06.2009 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 у справі № 2/30-91 змінити, виключивши з другого абзацу п.4 резолютивної частини рішення слова: "1000 грн. витрат, понесених на оплату послуг адвоката, всього 5238,50 грн." В пункті 5 резолютивної частини рішення слова "9000 грн." замінити словами "10000 грн.".


про	розірвання договору фінансового лізингу, повернення сільськогосподарської техніки та стягнення заборгованості