Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача: Бойко Д.М. дов. №4Д-08 від 29.12.2009р.

- відповідача: Перепелиця А.В. дов. №юр-733/д від 31.12.2009р.

Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" 13680000 грн. основного боргу, 27360 грн. штрафу, 1032184,11 грн. 3% річних та 6306480 грн. інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2009р. (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 13680000 грн. безпідставно набутих коштів, 6306480 грн. збитків внаслідок інфляції, 1032184,11 грн. 3% річних, 25500 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2009р. (головуючий Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І. та Вербицька О.В.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує підстави скасування рішення та постанови і просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 27 листопада 2006 р. між закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго", відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" та закритим акціонерним товариством "Українська фондова біржа" було укладено договір купівлі-продажу нафти № А99/17-Н, згідно умов якого ВАТ "Укрнафта" (продавець) зобов’язується передати на умовах EXW –НГВУ "Охтирканафтогаз" у власність ЗАТ "Укргаз-Енерго" (покупець) 6000 тонн нафти загальною вартістю 13680000 грн., а останній –прийняти і оплатити товар протягом трьох діб до початку декади на умовах 100 % попередньої оплати. При цьому, 690000 грн. попереднього внеску сплачується ЗАТ "Українська фондова біржа".

Згідно з графіком поставки (Додаток № 1 до Договору) відповідач мав здійснити поставку нафти позивачу в третій декаді грудня 2006 року.

У відповідності до п. 9.1 Договору визначено, що договір діє до 31 грудня 2006р., а в частині взаєморозрахунків –до повного їх закінчення.

На виконання умов Договору позивачем платіжним дорученням №35 від 20.12.2006 р. перераховано відповідачу 13680000 грн. (100 % вартості), з яких 690000 грн. становить сплачений ЗАТ "Українська фондова біржа" попередній внесок.

В свою чергу, відповідач взятих на себе зобов’язань не виконав, товар не поставив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 01 січня 2007 року договір купівлі-продажу нафти № А99/17-Н припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну дії договору, визначеного п. 9.1, але відповідач порушив свої зобов'язання, не поставив товар і не повернув кошти. Таким чином, підстава одержання відповідачем оплати за непереданий товар відпала і в силу вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України останній має повернути позивачеві безпідставно одержані кошти.

Суд апеляційної інстанції залишив в силі рішення місцевого господарського суду, але при цьому змінив мотивувальну частину рішення щодо нормативного обґрунтування. Так, апеляційний господарський суд вказав на те, що невиконання відповідачем зобов’язання в частині передачі позивачу товару, а також закінчення строку дії Договору, в силу ч. 2 ст. 693 ЦК України має наслідком повернення позивачу грошових коштів, що були сплачені ним в якості попередньої оплати за товар.

При цьому, суди попередніх інстанцій визнали обставини, на яких ґрунтувалися позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, встановленими та такими, що відповідають положенням статті 625 ЦК України.

Втім, суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно до статей 4-47 ГПК України (1798-12) рішення з господарського спору має прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Так, відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначене положення застосовуються також, серед іншого, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з тим, що висновки місцевого господарського суду щодо застосування до спірних правовідносин наслідки, передбачені ст. 1212 ЦК України, в зв’язку з закінченням дії строку договору, є помилковими, з огляду на наступне.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599 - 609 ЦК України . При цьому, закон не передбачає, що зобов'язання припиняється закінченням строку дії договору (угоди).

Статті 203 - 205 ГК України також визначають підстави припинення господарського зобов'язання, але і цей закон не передбачає можливості припинення зобов'язання закінченням строку договору. Тобто норми закону не передбачають припинення зобов'язання закінченням строку дії договору.

Зміст Договору купівлі-продажу нафти № А99/17-Н від 27.11.2006 р. також не містить положення, що зобов'язання за ним припиняються закінченням строку дії договору. Навпаки, згідно п. 9.1 цього Договору сторони визначили, що в частині взаєморозрахунків договір діє до їх повного закінчення. Місцевим господарським судом не враховано, що внаслідок перерахування покупцем суми попередньої оплати за нафту, у нього виникло право вимагати від відповідача здійснити поставку товару, а у відповідача –відповідний обов’язок поставити товар. Такі зобов’язання можуть бути припинені з підстав, визначених договором або законом.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо існування у відповідача зобов’язання повернути позивачу суму попередньої оплати на підставі вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов’язання, внаслідок якої припиняється зобов’язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов’язання.

В силу приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Укрнафта" не отримувало від ЗАТ "Укргаз-Енерго" будь-яких листів з повідомленням про те, що покупець відмовляється від прийняття нафти за Договором та у зв’язку з цим вимагає від ВАТ "Укрнафта" повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи те, що умовами Договору не встановлено строк повернення покупцю внесених в якості передоплати грошових коштів, то відповідач зобов’язаний виконати таке грошове зобов’язання в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Оскільки така вимога до цього часу позивачем не пред'явлена, строк виконання зобов'язання з повернення відповідачем суми попередньої оплати за Договором не настав.

З огляду на встановлені обставини справи, приписи чинного законодавства України, колегія суддів вважає, що позивачем (покупцем) на момент пред'явлення позову не доведене порушення відповідачем (продавцем) права покупця на отримання суми попередньої оплати.

Відсутність у відповідача грошових зобов'язань, в свою чергу, виключає і притягнення його до відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувані судові рішення господарські суди надали невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 2 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції повністю і прийняти нове рішення.

За таких обставин, враховуючи надання господарськими судами в рішенні та постанові неналежної юридичної оцінки обставинам справи, а також допущені судами порушення і неправильне застосування норм матеріального права, постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2009 р. та рішення господарського суду м. Києва від 14.08.2009 р. підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2009 р. та рішення господарського суду м. Києва від 14.08.2009 р. у справі № 42/426 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.