34/432 Про солідарне стягнення заборгованості по кредиту та заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк відсотками - 13.01.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк"(далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ-2005"(далі –відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" (далі –відповідач-2) про стягнення солідарно 1 699 000 грн. заборгованості по кредиту, 134 741,57 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк відсотками, всього 1 833 741,57 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі № 34/432 (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ-2005", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" 1 699 000 грн. боргу, 134 741 грн. 57 коп. нарахованих та несплачених в строк відсотків, а також 18 337 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі № 34/432 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надана всебічна, об'єктивна і повна оцінка усім доказам у справі, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів у справі не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представник відповідача-1 у призначене судове засідання не з'явився.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне:

31.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" (далі –кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТВ-2005" (далі –позичальник) укладено договір про надання кредитної лінії № 04К-КЛ/84, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (далі –кредит), відповідно до положень цього Договору.

Кінцевий термін повернення кредиту –11.09.2007 (пункт 1.2 договору).

25.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" (далі –кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТВ-2005" (далі –позичальник) укладено додаткову угоду № 11 до Договору, відповідно до умов якої, сторони виклали пункти 1.2 та 2.10.1 Договору у такій редакції: "пункт 1.2. Кінцевий термін повернення Кредиту - 01.02.2008"; "пункт 2.10.1. Сплата відсотків за користування Кредитом провадиться в останній день кінцевого терміну повернення Кредиту за цим Договором".

01.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" (поручитель) було укладено договір поруки № 04К-КЛ/84/П, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов’язується перед кредитором у повному обсязі, солідарно, відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МТВ-2005" зобов’язань щодо повернення суми наданого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, у строк та у випадках, передбачених Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у договорі поруки № 04К-КЛ/84/П від 01.08.2007 строк припинення поруки не встановлено .

04.09.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" лист № 719/07 щодо сплати 1 699 000 грн. заборгованості по кредиту, 134 741, 57 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк відсотками. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" отримало вказану вимогу 09.09.2008.

Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" стверджувало, що договір поруки є припиненим.

Суд першої інстанції відхилив доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд", посилаючись на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 4/131, яке набрало законної сили, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 4.3 договору поруки та визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні .

Згідно з ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Приписами ст. 47 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін .

Отже, при вирішенні даного спору, суду, відповідно до наведених норм, необхідно було з'ясувати усі обставини справи, перевірити доводи сторін у справі на відповідність поданих на їх підтвердження доказів; відхиляючи ті чи інші доводи сторін суди мали це обґрунтувати належним чином, роблячи той чи інший висновок суди мали зазначити на підставі чого (яких доказів) вони прийшли до того чи іншого висновку, та з урахування встановленого, прийняти відповідне рішення.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду не відповідає даним вимогам, враховуючи неповне дослідження судом першої інстанції всіх обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що виник між сторонами.

Так, відхиляючи посилання відповідача-2, викладені у відзиві на позовну заяву, на припинення дії договору поруки № 04К-КЛ/84/П від 01.08.2007, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням від 21.04.2009 у справі № 4/131, яке набрало законної сили, господарський суд міста Києва відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" у задоволенні його позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" про визнання недійсним п. 4.3. договору поруки та визнання договору поруки припиненим, а відтак доводи відповідача-2 є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд передчасно дійшов такого висновку, оскільки, як вбачається з позовної заяви, долученої до матеріалів справи (арк. с. 83), як на підставу для визнання поруки припиненою при зверненні з позовом у справі № 4/131 господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" посилалося на укладення без його згоди додаткових угод до кредитної угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТВ-2005" внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" відповідно до частини 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення договору поруки.

При цьому, у відзиві на позовну заяву у даній справі (див. арк. с. 112) Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" в обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначило також про припинення договору поруки внаслідок закінчення строку договору поруки з посиланням на положення частини 4 статті 559 ЦК України, оскільки: умовами договору поруки № 04К-КЛ/84/П від 01.08.2007 строк його дії не встановлено; відповідно до положень частини 4 ст. 559 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" має право пред'явити вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЮТбуд" протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання; кінцевий термін повернення кредиту встановлено 01.02.2008; в той час як лист –вимогу відповідач-2 отримав 09.09.2008.

Разом з тим, дані обставини справи місцевим господарським судом не враховані та не досліджувались, їм не надана належна правова оцінка при прийнятті рішення у справі, тоді як з’ясування цих обставин та відповідна оцінка наданих по справі доказів, може мати значення для її правильного вирішення.

Отже, місцевий господарський суд припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.