Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

розглянувши

За участю представників сторін:

Від позивача- не з*явились

Від відповідача- не з*явились

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.05.2009 року (суддя Колодій С.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.09 у складі: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Устинівська районна державна адміністрація у касаційній скарзі просить рішення та постанову по справі скасувати, позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм чинного законодавства, зокрема положень Земельного кодексу України (2768-14) .

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області просила визнати незаконним та скасувати Державний акт на право постійного користування земельної ділянки від 11.12.1996 року серії І-КР № 001050.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, Криничненською сільською радою народних депутатів на підставі рішення Криничненської сільської ради від 27 червня 1996 року №32 надано у постійне користування КСП "Устинівський" Криничненської ради 1 438,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт серії І-КР № 001050 підписано головою Криничненської сільської ради та зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 8 11.12.1996 року.

Відповідно до пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Згідно частини 1 статті 19 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час видачі спірного Державного акту сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення, сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Згідно пункту 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За нормою частини 1 статті 22 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час видачі спірного Державного акту право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно пункту 1 статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За нормою частини 1 статті 23 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час видачі спірного Державного акту право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства, суди обґрунтовано зазначили, що документ, який посвідчує право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку або право користування нею), не має статусу акту державного чи іншого органу, а видається на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.

Таким чином, суди правомірно зазначили. що Державний акт на право постійного користування землею від 11.12.1996, який видано КСП "Устинівський", не містить ознак акта органу державної влади, що породжує певні права та обов'язки, оскільки вказаний акт є виключно посвідчувальним документом в розумінні статті 126 Земельного кодексу України, а тому не може виступати предметом спору.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав та відмовили у позові.

постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Устинівської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову від 17.09.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №14/56 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін