855/153/19 Про визнання неправомірними дії Центральної виборчої комісії щодо несвоєчасного повідомлення про розгляд заяви кандидата в народні депутати України та під час прийняття Постанови, скасування Постанови Центральної виборчої комісії "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 72 на позачергових виборах народних депутатів України", зобов`язання Центральної виборчої комісії зареєструвати громадянина України кандидатом - 25.06.2019 Прийняття

1. 21 червня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2, в якому позивач просив визнати неправомірними дії Центральної виборчої комісії щодо несвоєчасного повідомлення про розгляд заяви кандидата в народні депутати України та під час прийняття Постанови від 19 червня 2019 року № 1091; скасувати Постанову Центральної виборчої комісії від 19 червня 2019 року № 1091 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 72 на позачергових виборах народних депутатів України від 21 липня 2019 року"; зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати громадянина України ОСОБА_2 кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 72 на позачергових виборах народних депутатів України від 21 липня 2019 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправною вказану вище постанову відповідача, оскільки вона прийнята на підставі хибного висновку про те, що ним не дотримано вимоги Конституції України (254к/96-ВР) щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2019 року відмовлено у задоволенні вказаного позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято Постанову від 19 червня 2019 року №1091 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 72 на позачергових виборах народних депутатів України від 21 липня 2019 року".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи скаржника та виклад позиції інших учасників справи

5. Позивач подав апеляційну скаргу на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2019 року.

5.1. В апеляційній скарзі просить оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

5.2. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без врахування того, що ним було подано до Центральної виборчої комісії всі документи, що визначені статтею 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України". Відповідачем його не було зобов`язано надавати інші документи та не повідомлено про наявність інформації від Державної прикордонної служби про перебування за кордоном. Вказує, що перебував за кордоном в складі офіційних і робочих делегацій Закарпатської обласної ради та Закарпатської обласної державної адміністрації, також включався до складу делегацій за кордон від Тячівської районної ради та Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області. Вважає, що Центральна виборча комісія, не надавши йому можливості подати додаткові документи та відповідні пояснення, прийняла безпідставну постанову, якою грубо порушено його конституційне право. Також зазначив, що суд першої інстанції, на його думку, безпідставно не прийняв до уваги надані ним докази, що потягло прийняття необґрунтованого та незаконного рішення.

6. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову та просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

7. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в позовній заяві та в апеляційній скарзі, проси скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити. Під час судових дебатів залишив вирішення питання на розсуд суду.

7.1. Позивач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

8. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив відмовити в її задоволенні.

9. Представник позивача звернувся з клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які не були подані до суду першої інстанції.

9.1. Протокольною ухвалою колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання з огляду на вимоги частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Відповідно до частини другої статті 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

13. Згідно з частиною третьою статті 77 Конституції України, порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

14. Організація і порядок проведення виборів народних депутатів України визначені Законом України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) .

15. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

15.1. Тобто, саме на Центральну виборчу комісію покладено обов`язок неухильного забезпечення реалізації виборчих прав громадян України, а діяльність комісії направлена на дотримання конституційних та законодавчих засад виборчого процесу.

15.2. Загальними повноваженнями Центральної виборчої комісії є здійснення контролю за додержанням вимог законодавства України про вибори і референдуми та забезпечення однакового застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України.

16. Згідно з пунктом 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

17. Відповідно частини першої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати у відповідному окрузі за умови отримання нею визначених документів.

18. Частиною першою статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлено випадки, за яких Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати.

19. За пунктом 2 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

20. Частиною другою статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов`язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв`язку з участю у виборах, а також із зобов`язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

3-1) заяви про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) 4 фотографії кандидата розміром 4х6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

21. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

22. Проживання в Україні за даним Законом означає, зокрема, проживання на території в межах державного кордону України.

22.1. Разом з тим, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина перша статті 33 Конституції України).

22.2. Таким чином, положення частини другої статті 76 Конституції України та частина другої статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України", не передбачають необхідності фізичного перебування особи на території України всі 365 (366) днів на рік протягом п`яти останніх перед днем виборів років.

23. Водночас, стаття 1 Закону України "Про громадянство України" визначає безперервне проживання на території України як проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів, та встановлює, що не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

24. Зазначені акти передбачають, що проживання на території України більшість днів відповідного річного періоду вважається проживанням особи в Україні. Тобто, фактичною умовою для встановлення особи такою, що проживає в Україні, є необхідність знаходження такої особи на території України більше 180 днів протягом кожного річного періоду.

25. Отже, що для визнання факту проживання в Україні протягом останніх п`яти років, громадянин має перебувати на її території абсолютну більшість (більше 180) днів кожного із цих п`яти річних періодів, які йдуть підряд та безпосередньо передують дню виборів.

26. Аналогічна правова позиція викладення в ухвалі Конституційного Суду України по справі № 2-2/2002 від 14 березня 2002 року, в якій досліджувалося питання необхідності тлумачення Конституційним Судом України статті 127 Конституції України в частині визначення поняття "проживання громадянина в Україні не менш як десять років".

27. Стаття 17 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлює перелік загальних повноважень Комісії, серед яких: забезпечення дотримання передбачених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого процесу, здійснення контролю за додержанням вимог законодавства України про вибори.

28. Частина третя статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" зазначає, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

29. Водночас, Законом України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) не покладено на ЦВК обов`язку інформувати особу, яка подає документи для реєстрації її кандидатом у народні депутати України, про невідповідність документів вимогам чинного законодавства, а також вимагати від кандидата подання додаткових документів, що підтверджують певні обставини, зокрема, підстави перебування особи за межами України.

30. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 вищевказаного Закону, є підставою для відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

31. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження вимог 76 Конституції України (254к/96-ВР) та статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" позивачем було надано ксерокопії паспорта громадянина України, з якого вбачається, що позивач проживає на території України з 1991 року.

32. Разом з тим, у спірній постанові Центральна виборча комісія зазначила, що за інформацією щодо перетинання державного кордону України, наданою Державною прикордонною службою України, тривалість перебування ОСОБА_2 за межами України сумарно впродовж кожного з річних періодів з 21 липня 2014 року до 20 липня 2015 року, з 21 липня 2015 року до 20 липня 2016 року та з 21 липня 2017 року до 20 липня 2018 року становила більше 180 днів, а саме: 206, 194 та 188 днів відповідно. При цьому ОСОБА_2 не подано до Комісії документів, які б підтверджували його виїзд за кордон не в приватних справах, а отже ОСОБА_2 не дотримано вимоги Конституції України (254к/96-ВР) та Закону щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року.

33. Позивач не заперечує щодо його перебування за кордоном. Зазначає лише про те, що таке перебування за межами країни пов`язане виключно з відрядженнями. На підтвердження поважності причин відсутності надав суду фотокопії Розпоряджень та додатків до них за 2016-2019 роки, а також лист Тячівської районної державної адміністрації/Тячівської районної ради та Закарпатської обласної ради від 20 червня 2019 року № 03-35/249/№ 03-19/95 (а.с. 19).

34. Судом першої інстанції встановлено, що зазначений вище лист адресований Шостому апеляційному адміністративному суду та датований 20 червня 2019 року. Зі змісту листа вбачається, що ОСОБА_2 перебував у відрядженні за межами України у складі офіційних та робочих делегацій протягом п`яти останніх років, зокрема 2014-2015 роки - 20 днів перебував у відрядженні в складі делегацій; 2015-2016 роки - 15 днів перебував у відрядженні в складі делегацій; 2016-2017 роки - 20 днів перебував у відрядженні в складі делегацій; 2017-2018 роки - 20 днів перебував у відрядженні в складі делегацій.

35. Разом з тим, до вказаного листа не надано документів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_2 у відрядженнях у вказані періоди, зазначені листи не містять конкретних дат, коли ОСОБА_2 виїжджав за межі України в складі відповідних делегацій.

36. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття документів як належних доказів, оскільки вони носять формальний характер та фактично не спростовують обставин, зазначених в спірній постанові відповідача, тобто не відповідають критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

36.1. При цьому, Верховний Суд констатує, що позивачем надано документи щодо підтвердження періодів, які не є предметом дослідження в даній справі, оскільки не стосуються спірних часових проміжків.

37. На підставі вище зазначеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 відповідно до наданих до Центральної виборчої комісії документів не може вважатися таким, що безперервно проживав на території України в межах періоду з 21 липня 2014 року до 20 липня 2015 року, з 21 липня 2015 року до 20 липня 2016 року та з 21 липня 2017 року до 20 липня 2018 року в розумінні Закону України "Про громадянство України" (2235-14) .

38. Також, необґрунтованим є посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про необхідність додатково подати документи на підтвердження виїзду за межі України та надходження інформації щодо цього від Державної прикордонної служби України з огляду на те, що Законом України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) не покладено на Центральну виборчу комісію обов`язку інформувати особу, яка подає документи для реєстрації її кандидатом у народні депутати України, про невідповідність документів вимогам чинного законодавства, а також вимагати від кандидата подання додаткових документів, що підтверджують певні обставини, зокрема, підстави перебування особи за межами України. Натомість, до повноважень Центральної виборчої комісії віднесено здійснення перевірки наявності (відсутності) обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у народні депутати України, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

39. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку дії відповідача щодо відмови у реєстрації з підстав не дотримання позивачем вимоги Конституції України (254к/96-ВР) щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року були сумісними з принципом рівності перед законом, правової певності та верховенства права.

39.1. Отже, у Центральної виборчої комісії були наявні підстави для відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 72 на позачергових виборах народних депутатів України від 21 липня 2019 року, з підстав не дотримання позивачем вимоги Конституції України (254к/96-ВР) щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року.

40. Надані позивачем докази не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що позивач не відповідає вимогам статті 76 Конституції України та статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України", в той час як дотримання конституційної вимоги щодо п`ятирічного строку проживання в Україні (цензу осілості) має бути доведено самим кандидатом (позивачем) шляхом зазначення відповідних обставин у поданих документах.

41. З огляду на викладене, Суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку про правомірність спірної постанови відповідача та відсутність підстав для її скасування.

42. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. Суд вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції, яке є предметом перегляду в цій справі, законне та обґрунтоване, висновки цього суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду відсутні.