Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників

скаржника: Андрейцева О.М.,

позивача: не з’явився,

відповідача: не з’явився

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.11.2003 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Павлових" (далі за текстом –ТОВ "Будинок Павлових") до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (далі за текстом –КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості") про визнання права власності задоволено: визнано за ТОВ "Будинок Павлових" право власності на дитячий садок № 51, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-Б, що складається з будівель, позначених у техпаспорті ОМБТІ та РОН під літ. "А"- будівлі дитячого садку, "Б"- будівлі госпблоку, "Ж"- будівлі складу, загальною площею 1 198, 4 кв. м., "В"- віранди; базу відпочинку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-Б, що складається з будівель, позначених у техпаспорті ОМБТІ та РОН під літ. "И"- сторіжки, "К"- буфету, "О", "П", "Р", "Т", "У" - літніх житлових будинків, загальною площею 1 461, 2 кв. м., "Л", "Л 1", "М", "М 1" - вбиралень, "Н" - душа, "Ф" - складу; водну станцію, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168-Б, що складається з будівель, позначених у техпаспорті ОМБТІ та РОН під літ. "Б", "В", "И", "К", "М" - літніх житлових будинків, загальною площею 1 505, 2 кв. м., "Д" - майстерні, "Е" - навісу, "Ж" - складу, "Л" - гаражу та зобов’язано ОДМТІ та РОН зареєструвати за ТОВ "Будинок Павлових" право власності на зазначені об’єкти нерухомого майна.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська міська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2003 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року Одеській міській раді було відмовлено у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2003 року та залишено апеляційну скаргу без розгляду.

Ухвала мотивована пропущенням процесуального строку для подання апеляційної скарги та її поданням після закінчення трьохмісячного присічного строку, встановленого ч. 2 ст. 93 ГПК України в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного судового рішення.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою апеляційного господарського суду, Одеська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного перегляду, оскільки судом при винесенні оскаржуваного судового акту порушено норми процесуального права.

Павловим В.В. та Павловою Г.Л. було подано відзив на касаційну скаргу, в якому вони проти її доводів заперечують та просять ухвалу апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні представник скаржника просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року –скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника скаржника, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2003 року було подано Одеською міською радою до місцевого господарського суду 27.04.2011 року (вхідний № 1148/2011).

Разом з апеляційною скаргою Одеською міською радою було подано заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, яку мотивовано тим, що про зазначене рішення скаржник дізнався лише 20.04.2011 року, про що свідчить штамп про отримання оскаржуваного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області у справі № 4/294-03-8323 було прийнято 03.11.2003 року, тобто до внесених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (2453-17) змін в Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року було відмовлено Одеській міській раді в задоволені клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, яку винесено на підставі ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, якою було встановлено присічний трьохмісячний строк на апеляційне оскарження (в редакції чинній на момент прийняття рішення місцевим господарським судом) з посиланням на абзац 7 п. 2 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v0007600-11) від 17.05.2011 року № 7 господарським судам необхідно мати на увазі, що з урахуванням припису абзацу сьомого пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом (2453-17) , застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення.

Проте, це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Одеська міська рада не брала участі при розгляді даної справи в суді першої інстанції, а тому присічний тримісячний строк для подання апеляційної скарги у даному випадку не застосовується.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Будинок Павлових" звернулось до місцевого господарського суду з позовними вимогами до КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що в силу приписів ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а такі факти порушення прав позивача відповідачем в матеріалах справи –відсутні, оскільки останній не оспорює право власності на нерухоме майно, а лише здійснює державну реєстрацію прав осіб на майно.

Разом з тим, вирішуючи спір про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна Одеську міську раду до участі у справі залучено не було, проте суд прийняв рішення у справі, що стосується її прав та обов’язків.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив Одеській міській раді у прийнятті апеляційної скарги до провадження з мотивів спливу присічного тримісячного строку для подання такої скарги.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу приписів ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Згідно з ч. 3 зазначеної статті кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід’ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об’ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

При винесенні ухвали про залишення апеляційної скарги без розгляду Одеським апеляційним господарським судом не було належним чином враховано наявність клопотання Одеської міської ради про відновлення строку на апеляційне оскарження та не було надано оцінки факту подачі апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі та стосовно якої було винесено рішення господарським судом Одеської області, що призвело до порушення судом норм процесуального права, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа –направленню до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року у справі № 4/294-03-8323 –скасувати.

3. Справу № 4/294-03-8323 направити до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.