ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" листопада 2011 р.
Справа № 2/133
( Додатково див. рішення господарського суду Донецької області (rs17077899) ) ( Додатково див. постанову Донецького апеляційного господарського суду (rs18548499) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. –головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивача
не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідача
не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскар"
на постанову
від 30.08.2011 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№ 2/133 господарського суду Донецької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскар"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "СБОРМаШ ЛТД"
про
стягнення заборгованості за договором на послуги з облаштування газону № 2 від 17.03.2008 року в сумі 149875,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діксар" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБОРМаШ ЛТД" про стягнення заборгованості за договором на послуги з облаштування газону №2 від 17.03.2008 року в сумі 149875,00грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2011 року (суддя Мартюхіна Н.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2011 року (головуючий суддя Ломовцева Н.В., судді Донець О.Є., Скакун О.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскар" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2011 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, а саме статей 42, 43, 27, 32, 64, 101 Господарського процесуального кодексу України, статті 853, 882 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Заявник зазначає, що не був належним чином повідомлений про день та час першого судового засідання, оскільки не отримував ухвали про відкриття провадження по справі та вважає безпідставною відмову суду у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас" та ТОВ "Луганбуд-ВД".
Доповідач: Волковицька Н.О.
Крім того, заявник вказує на те, що висновки суду про недоведеність позивачем факту виконання прийнятих на себе за договором №2 від 17.03.2008 року зобов’язань, не відповідають обставинам справи.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 17.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскар" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СБОРМаШ ЛТД" (замовник) був укладений договір №2 на послуги з улаштування газону.
Пунктом 14.1 договору визначено, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець зобов'язується виконати за дорученням замовника власними силами та способом всі передбачені договором роботи, а саме –Облаштування газону ділянка № 5, загальна площа ділянки –5450 кв.м. об'єкт –ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас" в м.Соледар, а також здати в обумовлені договором строки об'єкт в експлуатацію замовнику та усунути впродовж гарантійного строку експлуатації об'єкта недоробки, обумовлені неякісно виконаними роботами.
Згідно пункту 2.1 договору, вартість по договору складає 27,50 грн. за 1 кв.м., всього 149875,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 24979,17 грн.
Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата по договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Відповідно до пункту 3.2 договору, попередня оплата складає 25% від суми договору.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що замовник здійснює платежі за фактично виконані роботи на підставі акта виконаних робіт, підписаного сторонами або їх уповноваженими представниками. При цьому вказана оплата здійснюється в 10-тиденний строк після підписання акта .
Згідно пункту 3.4 договору, кінцеві розрахунки за виконані роботи замовник здійснює не пізніше 10 днів після повного завершення робіт, включаючи усунення виявлених під час приймання об'єкта в експлуатацію Замовнику.
Відповідно до пункту 4.1 договору, строк виконання робіт, вказаних у Розділі 1 договору та складає: початок робіт –дата підписання договору. Закінчення робіт –повний взаємний розрахунок.
Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що здача-приймання робіт після їх закінчення здійснюється в відповідності з діючим порядком.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 149875,00грн. посилаючись на виконання в повному обсязі комплексу робіт за договором №2 від 17.05.2008 року, а саме: облаштування газону на ділянці №5 в розмірі 5450 кв.м., об'єкт –ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас", в підтвердження чого надав акт виконаних робіт від 12.06.2008 року, підписаний тільки його представником. На підставі наведеного, позивач виставив відповідачу рахунок №5 від 08.04.2008 року на суму 149875,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі робіт за умов, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника –достроково.
Судами зазначено, що пунктом 3.3 договору передбачено, що замовник здійснює платежі за фактично виконані роботи на підставі акта виконаних робіт, підписаного сторонами або їх уповноваженими представниками. При цьому вказана оплата здійснюється в 10-тиденний строк після підписання акта .
Відповідно до приписів статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Судами встановлено, що на акті прийомки виконаних робіт від 12.06.2008 року на суму 149875,00 грн., направленого позивачем лише у квітні 2011 року, відмітка про відмову відповідача підписати акт та прийняти відображені в ньому об’єми робіт відсутня.
Крім того, судами встановлено, що відповідач заперечував, що саме позивачем виконані спірні роботи, хоча не заперечував факт укладення договору №2 від 17.03.2008 року та надав договір підряду №05/Б від 15.04.2008 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганбуд-ВД", згідно якого ТОВ "Луганбуд-ВД" зобов'язується своїми силами на замовлення замовника виконати роботи з улаштування газону на дільниці №5, кількість 5450 кв.м. Об'єкт ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас".
Укладення зазначеного договору відповідач у судовому засіданні обґрунтував терміновою необхідністю виконання робіт та посилався на те, що всупереч умов пункту 4.1 договору №2 від 17.03.2008 року ТОВ "СБОРМаШ ЛТД" не приступило до його виконання.
ТОВ "Луганбуд-ВД" зобов'язання за договором підряду №05/Б від 15.04.2008 року виконав належним чином, що підтверджується актом №1-05/Б приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 року на суму 202428,00 грн., підписаним та скріпленим печатками з обох сторін без зауважень.
Відповідач виконані підрядні роботи оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками Краматорської філії ЗАТ КБ Приватбанк від 25.06.2008 року на суму 91178,00 грн. та від 20.06.2008 року на суму 111250,00 грн.
Таким чином, суди дійшли висновку, що зобов'язання за договором підряду №05/Б від 15.04.2008 року сторони виконали належним чином, в той час як договір на послуги з улаштування газону №2 від 17.03.2008 року сторонами не виконувався, акт прийомки виконаних підрядних робіт від 12.06.2008 року на суму 149875,00 грн. не є належним доказом виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт у визначеному в них об'ємі, в зв’язку з чим у відповідача відсутній борг перед позивачем у сумі 149875,00грн.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, досліджувались та спростовані судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2011 року у справі №2/133 господарського суду Донецької області залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскар" залишити без задоволення.
Головуючий суддя
С у д д і
Т. Дроботова
Н. Волковицька
Л. Рогач