Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "МакГрей" про стягнення 90735,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2011 року (суддя Грєхова О.А.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року (головуючий суддя Зеленін В.О., судді:Моторний О.А., Гарник Л.Л.), позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "МакГрей" на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 90735,00 грн. штрафу та відповідні судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "МакГрей" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року скасувати і прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних судових рішень було порушено частину 1 статті 909 Цивільного кодексу України, статтю 307 Господарського кодексу України, частину 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Заявник зазначає, що наднормовий простій вантажу стався не з його вини, підтвердженням чого є касаційна ухвала від 08.12.2010 року, якою залишено в силі постанову Бєлгородського районного суду Бєлгородської області від 19.11.2010 року про визнання незаконною та скасування постанови про порушення кримінальної справи № 2010К060032 від 14.09.2010 року відносно відповідача.

На думку заявника судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права щодо перевірки обставин справи достовірними оригіналами доказів (гарантійний лист) та з'ясуванням стадії розслідування кримінальної справи для встановлення наявності вини у діях відповідача та допущено порушення норм матеріального права, які дають право на застосування неустойки, як виду відповідальності за невиконання зобов’язань, які самим позивачем виконані не були, оскільки вантаж було доставлено не в м. Ногинськ, а в м. Дніпропетровськ.

Від Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити судові рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.08.2010 році між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МакГрей" (замовник) було укладено договір № 09-08/10-3 перевезення вантажу автомобільним транспортом, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Харків –Калуга –Ногінськ автомобілем державний номер НОМЕР_1, напівпричіп НОМЕР_2, а замовник прийняти вантаж та оплатити вартість його перевезення.

При здійсненні перевезення на митному посту МАПП Нєхотєєвка вантаж відповідача було заарештовано у зв’язку з порушенням кримінальної справи № 2010К060032 по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "МакГрей".

Пунктом 5.5 договору встановлено, що за простій транспорту на митниці, винна сторона сплачує штраф у розмірі 100 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, на день митного оформлення за кожну добу, що почалась.

21.10.2010 року відповідачем на адресу позивача було направлено гарантійний лист в якому останній визнавав наявність заборгованості по сплаті штрафу за наднормовий простій вантажу та повідомив, що штраф буде сплачено до 29.10.2010 року.

24.03.2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога в якій вказувалось, що сума за наднормовий простій з 15.08.2010 року –07.09.2010 року вже була сплачена скаржником, а тому відповідачу необхідно сплатити штраф за період з 08.09.2010 року –31.12.2010 року в розмірі 90735,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що відповідачем не доведений той факт, що понаднормативний простій автомобіля на митному кордоні у період з 15.10.2010 року по 31.12.2010 року відбувся не з його вини.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди дійшли його без врахування вимог законодавства, яке регулює спірні відносини та без усебічного з'ясування дійсних обставин справи в їх сукупності, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, застосовуючи норми статей 611, 612 Цивільного кодексу України суди не встановили яке зобов’язання передбачене договором або законом порушив відповідач, або не приступив до його виконання чи не виконав його у строк.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи спір стосується штрафу за простій автомобіля, а відтак суд зобов'язаний був встановити щонайменше, причину простою, тобто чиї дії або бездіяльність спричинили простій.

При цьому, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Слід також мати на увазі, що згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Крім того, згідно статі 617 Цивільного кодексу України (435-15) особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У зв’язку з цим суди повинні були надати оцінку підставам порушення кримінальної справи №2010К060032 (по факту чи відносно особи), у зв'язку з якою, як встановлено судами, затримано автомобіль позивача, а також іншим доказам з цього приводу, наявним в матеріалах справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року у справі № 53/235 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "МакГрей" задовольнити частково.