336/1379/17-а(2-а/336/147/17) Про визнання дій ОУПФУ протиправними та зобов`язання перерахувати пенсію за віком - 16.12.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П., Дурасової Ю.В. від 26 липня 2017 року,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати незаконними дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині застосування двоскладової формули при перерахунку пенсії позивача згідно постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року у справі № 336/2054/15-а;

- зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року у справі № 336/2054/15-а без застосування двоскладової формули виходячи з середньомісячної заробітної плати за роботу в зоні відчуження з липня 1986 року по грудень 1986 року відповідно до статей 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та призначити ОСОБА_1 основний розмір пенсії за віком у розмірі 4300,84 грн, починаючи з 27 лютого 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року відповідачем виконана, в тому числі і в частині додаткового збільшення пенсії позивача відповідно до вимог пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проведено перерахунок пенсії відповідача і призначено йому пенсію за віком та обчислено її за "двоскладовою формулою" (стаття 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення"), а саме: за кожний повний рік понад 15 років пенсія була збільшена на 1 % заробітку, але не менш як на 1 % мінімального розміру пенсії.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 червня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що даний спір, який виник з приводу невиконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року, не може бути розглянутий судом як новий, в порядку нового позовного провадження.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав не передбачений чинним законодавством спосіб захисту своїх порушених прав, який не забезпечує відновлення порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 червня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок з 27 лютого 2015 року та виплатити на користь ОСОБА_1 пенсію, відповідно до вимог статей 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з її середньомісячної заробітної плати за роботу в зоні відчуження з липня 1986 року - грудень 1986 року починаючи з 27 лютого 2015 року.

Не погодившись з діями відповідача щодо виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач листом від 29 грудня 2016 року № 331/Ф-1 повідомив позивача про те, що перерахунок пенсії згідно з рішенням суду від 25 січня 2016 року проводиться по двоскладовій формулі.

Позивач не погоджується із застосуванням двоскладової формули при розрахунку пенсії згідно з рішенням суду, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

9. Шевченківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

11. Згідно із частиною 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Одним з основних принципів адміністративного судочинства є обов`язковість судових рішень. В частинах 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року зазначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Такі вимоги закону, щодо обов`язковості виконання судових рішень та контролю з боку суду за його виконанням відповідають Рекомендаціям Ради Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права.

13. Так, в Рекомендації REC (2003) 16 Комітету Міністрів державам-членам щодо виконання адміністративних і судових рішень у сфері адміністративного права, яка бу ла прийнята Комітетом Міністрів 9 вересня 2003 року на 851 нараді зазначено, що вра ховуючи необхідність забезпечення довіри приватних осіб до адміністративної і судової системи і, з огляду на це, також необхідність забезпечення виконання як рішень адміністративних органів, які покладають обов`язки на приватних осіб, так і судових рішень у сфері адміністративного права, які визначають права приватних осіб. Дієвість правосуддя вимагає виконання судових рішень у сфері адміністративного права, особливо, коли вони стосуються адміністративних органів; нагадуючи у зв`язку з цим про права, які захищає Європейська конвенція з прав людини, невід`єм ною частиною яких є виконання судових рішень у межах розумного строку.

14. Звернення позивача до суду із зазначеним позовом фактично зводиться до його незгоди із виконанням відповідачем постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року у справі № 336/2054/15-а.

15. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

16. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а.

17. Належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є звернення до суду із заявою про визнання неправомірними дій відповідача, в рамках процедури судового контролю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.