1240/1982/18 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 25.06.2019 Прийняття

19 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарській Агростандарт" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахування уточнення позову) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість та військовий збір, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 3 квітня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення - рішення № 0016811315 від 21 березня 2018 року на загальну суму 4 639 536,53 грн, з яких сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб 2 172 594,67 грн, штрафна санкція - 1600 307,25 грн, пеня 866 634,61 грн; податкове повідомлення - рішення № 0016851315 від 21 березня 2018 року на загальну суму 353 396,03 грн, з яких сума грошового зобов`язання з військового збору 164 687,97 грн, пеня 66 247,08 грн, штрафна санкція - 121 460,98 грн; податкове повідомлення - рішення № 00000231413 від 21 березня 2018 року на загальну суму 4 543 480,65 грн, з яких сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість 251089,00 грн, штрафна санкція - 4 292 391,65 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення він діяв правомірно.

В травні 2019 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство зареєстроване в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 36526682, місцезнаходження: Новопсковський район Луганської області, смт. Новопсков, вул. Карла Маркса, буд. 198, перебуває на обліку в Старобільськіій ОДПІ (Новопсковське відділення).

Контролюючим органом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, статті 79 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та згідно з планом-графіком документальних перевірок на 1-й квартал поточного року, та відповідно до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 11 січня 2018 року, проведена документальна планова невиїзна перевірка Товариства (код ЄДРПОУ 36526682) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, податку на додану вартість за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 124/12/32-14-13-36526682 від 16 лютого 2018 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення, зокрема:

- підпункта "а" пункту 198.1 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201, пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статті 264 Господарського кодексу України, статей 1 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні", в частині заниження податку на додану вартість по загальній податковій декларації на суму 251 089 грн, у тому числі за листопад 2016 року на 1 256 грн., за жовтень 2017 року на 149 396 грн., за листопад 2017 року на 100 437 грн. та завищення від`ємного значення за жовтень 2017 року у сумі 100 437 грн.;

- пункту 2, пункту 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, пункту 209.2 статті 209, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 264 Господарського кодексу України в частині нецільового використання грошових коштів зі спеціального рахунку підприємства у сумі 4 229 619,40 гр;

- підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 та абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб, який підлягав сплаті до бюджету у 2 159 668,33 грн, у тому числі за жовтень 2015 року в сумі 224 719,00 грн, за листопад 2015 року в сумі 1 236 739,87 грн, за грудень 2015 року в сумі 698 209,46 грн;

- підпунктів 164.1.1 та 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1. та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 та абзацу "а" пункту 176.2 статті 176, пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за орендні земельні ділянки (паї) за 2015 рік у сумі 18 940,46 грн;

- підпунктів 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України у частині несвоєчасної сплати та перерахування не в повному обсязі до бюджету сум самостійно нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб в сумі 17 576,03 грн, в тому числі по періодам: за січень 2015 року в сумі 2 494,11 грн, за лютий 2015 року в сумі 2 444,41 грн, за березень 2015 року в сумі 2 872,70 грн, за квітень 2015 року в сумі 2 983,11 грн, за травень 2015 року в сумі 3 220,19 грн, за червень 2015 року в сумі 3 561,51 грн;

- підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 та абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору, який підлягав сплаті до бюджету у сумі 164 687,97 грн, в тому числі по періодам: за жовтень 2015 року в сумі 17 265,00 грн, за листопад 2015 року в сумі 93 117,53 грн, за грудень 2015 року в сумі 54 305,44 грн;

- підпунктів 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України у частині несвоєчасної сплати та перерахування не в повному обсязі до бюджету сум самостійно нарахованого (утриманого) військового збору осіб в сумі 1 908,52 грн, в тому числі по періодах: за січень 2015 року в сумі 306,11 грн, за лютий 2015 року в сумі 291,47 грн, за березень 2015 року в сумі 298,00 грн, за квітень 2015 року в сумі 309,45 грн, за травень 2015 року в сумі 334,04 грн, за червень 2015 року в сумі 369,45 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 21 березня 2018 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0016811315, яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 4 639 536,53 грн, з яких сума за податковим зобов`язанням складає - 2 172 594,67 грн, штрафна санкція - 1 600 307,25 грн, пеня - 866 634,61 грн;

- № 0016851315, яким збільшено суми грошового зобов`язання з військового збору на 352 396,03 грн, з яких сума за податковим зобов`язанням склала 164 687,97 грн, штрафна санкція - 121 460,98 грн та пеня - 66 247,08 грн;

- № 00000231413, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4 543 480,65 грн, з яких сума за податковим зобов`язанням складає 251 089,00 грн, штрафна санкція - 4 292 391,65 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судами попередніх інстанцій встановлено що між ТОВ "Скірос" та Товариством 17 жовтня 2017 року укладено договір поставки № 17/10/2017, за яким позивач придбав мінеральні добрива (нітроамофос та амофос).

З акта перевірки вбачається, що постачальником складено податкові накладні від 20 жовтня 2017 року № 79152 на загальну суму 384 000 грн, у тому числі ПДВ 64 000 грн та № 79151 на загальну суму 670 000,2 грн, у тому числі ПДВ 111 666,7 грн, що не заперечується сторонами. Згідно з товарною номенклатурою УКТ, нітроамофос та амофос належить до комплексних добрив, у зв`язку з чим вказаний товар відноситься до коду УКТ ЗЕД 3105 "Добрива мінеральні або хімічні із вмістом двох чи трьох поживних елементів азоту, фосфору та калію".

Операція з придбання позивачем добрив у ТОВ "Скірос" відображена в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів: видаткова накладна від 20 жовтня 2017 року № ВН-00000165 кількість - 50 т на суму 670 000,20 грн, від 20 жовтня 2017 року № ВН-00000167 кількість - 40 т, на суму 384 000 грн.

На підтвердження перевезення вантажу позивачем надано товарно-транспортні накладні від 20 жовтня 2017 року № 10, від 23 жовтня 2017 року № 12, від 24 жовтня 2017 року № 13 та від 25 жовтня 2017 року № 15.

Податковий орган у касаційній скарзі вказує, що відповідно до узагальненої податкової інформації ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 8 червня 2018 року № 2845/7/21-22-12-01-07 щодо ТОВ "Пеперс Кліпс" (раніше ТОВ "Скірос") підтверджено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявність офісного приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Суд не погоджується з доводом податкового органу з огляду на те, що спірні правовідносини відбувались у жовтні 2017 року, на час перевірки такої довідки у розпорядженні податкового органу не було, у акті перевірки зазначено, що у податкового органу відсутня інформація щодо контрагента позивача, але не зазначено, чи намагався податковий орган отримати таку інформацію.

Щодо товарно-транспортних накладних, Суд не погоджується з доводом податкового органу, що недоліки таких накладних свідчать про недоведеність реальності господарської операції з купівлі продажу мінеральних добрив. Враховуючи, що транспортні послуги виконувались Товариством самостійно, кошти за них не сплачувались іншому підприємству та не враховувались до складу податкового кредиту, несвоєчасне перевезення добрива власним транспортом на власний склад не може бути підставою для визначення господарської операції з придбання товару нереальною.

Крім того податковий орган зазначає, що судами залишено поза увагою доводи про те, що на дату складення ТОВ "Скірос" податкових накладних банківські рахунки контрагента були закрити. В той же час податковий орган вказує, що розрахунки за придбані добрива не відбувались.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що вищезазначена обставина свідчить про нереальність господарської операції, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, та не спростовано доводами касаційної скарги, що податкові накладні складені за першою подією - поставкою товару, податкові накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та надані податковому органу при перевірці.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність сертифікатів якості або паспортів з відміткою ОТК виробника не може свідчити про відсутність факту отримання Товариством амофосу та нітроамофосу в мішках саме від ТОВ "Скірос", оскільки ненадання сертифікатів якості на товар не є доказом нереальності господарських операцій, бо ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Аналогічні заперечення викладені в касаційній скарзі щодо господарських операцій з ТОВ "Скірос". Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Стил Форт" 23 жовтня 2017 року укладено договір купівлі-продажу № 2310-2017, за яким позивач придбавав аміачну селітру.

За умовами договору продавець зобов`язується передати покупцеві мінеральні добрива (далі товар), перелік, ціна та кількість яких зазначена в п. 2.1. Загальна сума договору складає 445 000 грн, в тому числі ПДВ 20% - 74 166,67 грн. Доставка товару здійснюється за рахунок покупця власним автотранспортом або автотранспортом третіх осіб. Оплата за товар за цим договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно акта перевірки постачальником складено податкові накладні від 27 жовтня 2017 року № 519 на загальну суму 106 800 грн, у тому числі ПДВ 17800 грн; № 517 на загальну суму 106 800 грн, у тому числі ПДВ 17 800 грн; № 518 на загальну суму 106 800 грн, у тому числі ПДВ 17 800 грн; та № 520 на загальну суму 124 600 грн, у тому числі ПДВ 20 766,67 грн. На відвантаження продукції складена видаткова накладна від 27 жовтня 2017 року №2710-2017 на загальну суму 445 000 грн, кількість 50 т.

На підтвердження руху матеріальних цінностей, позивачем надано суду першої інстанції копії актів про приймання матеріалів форми № М-7, лімітно-забірні картки форми № М-8, картки складського обліку матеріалів форми М-12

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що первинними документами підтверджено отримання позивачем від ТОВ "Скірос" та від ТОВ "Стил Форт" аміачної селітри та мінеральних добрив.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 жовтня 2015 року позивачем укладено договір поставки № 63 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (постачальник).

Перевіркою встановлено, що Товариством частково розрахунки з ОСОБА_2 здійснені зі спеціального рахунку.

Судом апеляційної інстанції досліджено первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ОСОБА_2, зокрема: видаткові накладні, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано не врахував висновок судово-почеркознавчої експертизи від 20 березня 2018 року № 587/588/18-24, яким встановлено, що ОСОБА_2 не здійснювала підпис виданих нею первинних документів.

Суд погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що незважаючи на те, що зазначені обставини мають суттєве значення для справи, суд виходив з положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Станом на дату підписання акта перевірки (16 лютого 2018 року) висновок експерта не існував, що унеможливлює використання його як доказу відповідачем у межах спірних правовідносин.

Суд зазначає, що більшість доказів, на які посилається податковий орган в касаційній скарзі, отримані ним вже після закінчення планової перевірки.

Пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності.

Податковий орган, посилаючись у касаційній скарзі на припинення ОСОБА_2 . підприємницької діяльності, жодним чином не вказує на відсутність у Товариства копії документа про державну реєстрацію ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця. Вищезазначена норма не зобов`язує Товариство отримувати витяги з реєстру кожного разу при здійсненні господарської операції. Податковим органом не доведено, що Товариство знало про припинення ОСОБА_2 підприємницької діяльності.

В свою чергу, Товариство вказує, що мало інформації про припинення контрагентом підприємницької діяльності. Кошти за договором перераховувались на рахунок 2600, що відповідає рахункам суб`єктів господарювання.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач згідно пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України не звітував за формою 1-ДФ та не відображав в ній нарахований/виплачений дохід ОСОБА_2, оскільки вона по відношенню до позивача виступала як фізична особа-підприємець та самостійно здійснювала нарахування та сплату податків від здійснення підприємницької діяльності. Позивач не є податковим агентом відносно ОСОБА_2 .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 жовтня 2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (постачальник) та Товариством укладено договір поставки № 4.

На дату отримання коштів у листопаді 2015 року у сумі 172 313,64 грн ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Судом апеляційної інстанції досліджено рахунки-фактури, акти приймання матеріалів, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, що підтверджують поставку ОСОБА_4 товару на адресу позивача, а також його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності. Копії первинних документів долучено до матеріалів справи.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, технічних документи або паспортів на отримані товари.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у жовтні 2015 року з розрахункового рахунка Товариства перераховано кошти у сумі 80 000,00 грн. За даними звітності за формою 1-ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку" за IV квартал 2015 року Товариством не відображено нарахований/виплачений дохід ОСОБА_6 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Договорів про надання безвідсоткової зворотної позики громадянин ОСОБА_6 надавав Товариству безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, договори та прибуткові касові ордери досліджені судом апеляційної інстанції, копії долучені до матеріалів справи.

Податковим органом не ставиться під сумнів факт отримання Товариством фінансової допомоги від ОСОБА_6, проте зазначено, що існує декілька договорів про надання такої допомоги, а до перевірки надано договір б/н від 1 жовтня 2014 року.

За приписами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як зазначено у акті перевірки, податковим органом проводилась невиїзна перевірка діяльності Товариства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року. Податковим органом не витребовувались, та відповідно, Товариством не надавались всі документи, що стосуються діяльності Товариства до 2015 року.

Посилання податкового органу на те, що фактично ОСОБА_6 надав фінансову допомогу у розмірі більшому, ніж зазначено у договорі та повернуто, не є підставою для визначення суми повернутої фінансової допомоги як доходу ОСОБА_6 .

Аналогічного висновку дійшов апеляційний суд щодо договорів, укладених у 2014 році з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Вказані договори досліджено судом апеляційної інстанції, копії долучені до матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції встановив, що дану фінансову допомогу вказані фізичні особи надали позивачу у 2014 році, тому первинні документи не надані відповідачу під час перевірки, оскільки перевіркою той період не охоплювався.

Враховуючи вищезазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено на підставі доказів, які ним покладено в основу прийняття оскаржуваного рішення, правомірність такого рішення.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.