Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у листопаді 2009 року, Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "1000 дрібниць" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухома майно (магазин "1000 дрібниць") загальною площею 958,7 кв.м., який знаходиться за адресою : Донецька область, м. Костянтинівна, бульвар Космонавтів, будинок 7, що належить останньому.

Під час розгляду справи, ТОВ "1000 дрібниць" звернулось із зустрічним позовом про визнання недійсними договору поруки від 21.12.2006 року, іпотечного договору від 21.12.2006 року, договору поруки № С_023/75_08/S-1 від 30.04.2008 року та іпотечного договору № 49 від 19.05.2008 року, посилаючись на те, що правочини вчинені ОСОБА_4 від імені ТОВ "1000 дрібниць" у своїх інтересах, і це порушує вимоги ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2010 року у задоволення первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2010 року рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду скасовані, а справу передано на новий судовий розгляд.

Під час повторного розгляду справи, рішенням господарського суду Донецької області від 18.05.2011 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2011 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

За матеріалами справи, 21.12.2006 року АБ "Факторія-Банк", правонаступником якого є ПуАТ "СЕБ Банк" та відповідач уклали іпотечний договір, за яким відповідач передав у забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 734-п/06 на суму кредиту 257 000 доларів США, будівлю магазину "1000 дрібниць" загальною площею 958,7 кв.м., який знаходиться за адресою : Донецька область, м. Костянтинівна, бульвар Космонавтів, будинок 7, а 19.05.2008 року на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № С_023/75_08 на суму кредиту 90 000 доларів США, укладено іпотечний договір за яким теж саме майно передано у наступну іпотеку.

Перевіряючи обставини, пов'язані з укладанням цих договорів, суди встановили, що за статутом ТОВ "1000 дрібниць" єдиним засновником та учасником цього товариства є ОСОБА_5, який має право на управління товариством відповідно до статуту та розпоряджатись належним йому майном у порядку, передбаченому чинним законодавством ( п. 5.1 статуту).

Вищим органом товариства за статутом є загальні збори, до компетенції яких віднесено питання, пов'язанні з розпорядженням майном товариства, вартість якого перевищує 50 відсотків статутного капіталу товариства ( ст. 8 статуту).

За рішеннями засновника ТОВ "1000 дрібниць" від 12.12.2006 року, від 07.06.2007 року, від 30.01.2008 року ним дана згода виступити майновим поручителем боргових зобов'язань ОСОБА_4 по кредитному договору № 734-п/06 від 21.12.2006 року, залишивши право на підписання договору іпотеки від імені товариства за собою, а за рішенням зборів учасників товариства від 28.04.2008 року дана згода щодо майнової поруки по кредитним зобов'язанням ОСОБА_4 на суму 90 000 доларів США, з правом підписання договору іпотеки ОСОБА_4

Таким чином, підписуючи спірні договори зазначені вище особи діяли відповідно до акту органу управління товариства, без перевищення наданих їм повноважень, зокрема і статутом товариства, а тому висновок суду щодо підписання договорів уповноваженими на те особами є правильним.

Правильно не визнано порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України і підписання договорів директором підприємства ОСОБА_4, оскільки підписуючи договір іпотеки вона діяла, як представник юридичної особи, відповідно до своїх посадових обов'язків та наданих власником товариства повноважень, учасником спірних відносин з іпотеки вона не була, прав та зобов'язань на час укладання договору іпотеки на себе не брала і не набувала.

За таких обставин суди правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову щодо визнання спірних договорів недійсними, і підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині, судова колегія не вбачає.

В той же час судові рішення про відмову у задоволенні первісного позову за наведеного обґрунтування не можуть залишатись без змін, з огляду на наступне.

Зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, цей спір стосується не спадкового майна і зобов'язань спадкоємців померлої позичальниці, а зобов'язань особи, які врегульовані Законом "Про іпотеку" (898-15) .

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, тобто і у разі порушення своїх обов'язків і іпотекодавцем.

За прписами ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (898-15) .

Проте положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Наведена норма спростовує висновки суду проте, що недодержання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" виключає право іпотекодержателя на захист своїх прав, а тому судові рішення про відмову у задоволенні первісного позову без правових висновків щодо порушення чи відсутності порушень при виконанні основного зобов'язання не можна визнати законними і обгрунтованими.

За таких обставин, судові рішення в частині відмову у первісному позові не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року у частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

У решті рішення господарського суду Донецької області від 18.05.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року залишити без змін.