808/4079/16 Про визнання нечинними і скасування постанови Державної авіаційної служби України про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації - 24.06.2019 Прийняття

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати нечинними і скасувати постанови відповідача про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 2 грудня 2016 року № 002540, № 002541. Предметом позову стало те, що у 2015-2016 роках Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" неземне обслуговування повітряних суден не здійснювало, операцій з небезпечним вантажем не проводило, не здійснювало свою діяльність без сертифікатів, тому прийняті Державною авіаційною службою України постанови про накладення штрафу є безпідставними.

Запорізький окружний адміністративний суд своєю постановою від 9 лютого 2017 року позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу відповідача залишив без руху та надав тридцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження на постанову суду першої інстанції.

Відповідно до поштового повідомлення про отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху вбачається, що відповідач отримав її 24 квітня 2017 року.

До суду апеляційної інстанції 30 травня 2017 року надійшло клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому зазначено, що Державна авіаційна служба України отримала та зареєструвала постанову суду першої інстанції 6 березня 2017 року, про що свідчить відмітка канцелярії від 6 березня 2017 року за №2523/0/1-1-17.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 травня 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної авіаційної служби України, у зв`язку з тим, що відповідач не навів суду поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до того ж суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що не знав і не міг знати про порушення строку апеляційного оскарження, оскільки отримав та зареєстрував рішення суду першої інстанції 6 березня 2017 року, про що свідчить відмітка канцелярії за № 2523/0/1-1-17. До клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження до суду додано копії накладної рекомендованих відправлень № 18 та договору про доставку/вручення поштових відправлень та періодичних друкованих видань від 22 березня 2016 року № 135/09/919. На підставі зазначених документів уповноважена на отримання вхідної поштової кореспонденції М.Ю. Борисова, отримала копію постанови суду першої інстанції саме 6 березня 2017 року, про що свідчить її підпис на накладній.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, де зазначив, що для задоволення вимог касаційної скарги немає жодних законних підстав, що судом апеляційної інстанції всебічно та обґрунтовано досліджено матеріали справи і прийнято правомірне рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги й залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (270-2009-п) (далі - Правила № 270), порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між Українським державним підприємством поштового зв`язку "Укрпошта" (далі - Виконавець) та Державною авіаційною службою України (далі - Замовник) укладено договір про доставку/вручення поштових відправлень та періодичних друкованих видань від 22 березня 2016 року № 135/03/919.

Відповідно до цього договору Виконавець зобов`язується здійснювати безоплатну доставку (вручення) Замовнику поштових відправлень, зокрема, використанням абонентської поштової скриньки, що встановлена за адресою пр. Перемоги, 14.

Згідно з умовами вказаного договору та керуючись абзацом третім пункту 94 Правил № 270, датою вручення рекомендованого повідомлення вважається дата його вкладення до абонентської скриньки відповідача.

Отже, відповідач отримує рекомендовані листи вже без рекомендованого повідомлення (ф. № 119), однак уповноважений представник зобов`язаний поставити свій підпис на реєстрі, чим посвідчується отримання поштової кореспонденції.

На підтвердження отримання відповідачем постанови першої інстанції саме 6 березня 2017 року до суду надано копії накладної ф. 8 та накладної № 18, в якій стоїть дата отримання листів 6 березня 2017 року та підпис уповноваженого на приймання кореспонденції представника відповідача ОСОБА_4 .

Разом з тим, на рекомендованому повідомленні ф. № 119 зазначено прізвище ОСОБА_4, проте відсутній підпис даної особи.

Таким чином, відповідно до зазначеного рекомендоване повідомлення підписується працівником відповідного поштового відділення і лише лист вкладається до абонентської скриньки відповідача. В будь-якому іншому випадку уповноважена особа зобов`язана ставити свій підпис, що підтверджується абзацом першим пункту 106 Правил № 270.

Подаючи апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку 16 березня 2017 року відповідач вважав, що ним було дотримано строк звернення з апеляційною скаргою.

Проте, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в рекомендованому повідомленні про вручення відповідачу копії постанови суду першої інстанції від 9 лютого 2017 року вказано дату отримання відповідачем 3 березня 2017 року та підпис/прізвище уповноваженої особи "Борисов".

Про дату отримання копії постанови відповідачем саме 3 березня 2017 року свідчать також відомості з Інтернет-сторінки ПАТ "Укрпошта" за штрихкодовим ідентифікатором 6904105484745 (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/OperationList.aspx?id=6904105484745), відповідно до яких поштове відправлення вручено за довіреністю саме 3 березня 2017 року.

Відповідно до статті 160 КАС України, в редакції чинній до 15 грудня 2017 року, який діяв на момент подання апеляційної скарги, вбачається, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову першої інстанції прийнято у відкритому судовому засіданні 9 лютого 2017 року за участю представників сторін, а апеляційну скаргу надіслано відповідачем до суду першої інстанції 16 березня 2017 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 186 КАС України.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 189 КАС України якщо заяву не буде подано в зазначений строк або підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Таким чином, відповідач не навів поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження, тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної авіаційної служби України.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.