Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивач у квітні 2006р. звернувся в суд із даним позовом про стягнення з відповідача-1 безпідставно набутих коштів в розмірі 41 987, 35 грн., а також стягнення з відповідача-2 безпідставно набутих коштів в розмірі 58 782, 58 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 в односторонньому порядку, безпідставно виставляв рахунки на суму більшу, ніж була визначена умовами договору, у зв'язку з чим, позивач помилково перераховував кошти за оренду приміщення в більшому розмірі, чим обумовлено договором.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2009р. (суддя Медведчук О.Л.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Гонтаря В.І., суддів Борисової Ю.В., Плута В.М.), позов задоволено.

В касаційній скарзі Поштамт –Центр поштового зв'язку №1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно з’ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 1, загальною площею 2 700 м2 (далі –Договір), №72вх від 01 березня 2003р., укладеного між позивачем (орендар) та першим відповідачем (орендодавець), який набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.03.2003р. до 01.03.2004р., за актом прийому-передачі від 01.03.2003р. зазначене приміщення було прийнято орендарем.

Пунктами 3.2-3.4 Договору встановлено, що орендні платежі і комунальні послуги сплачуються до 5-го числа поточного місяця (передоплата) з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Загальна сума орендної плати за перший місяць становить 30365,41грн, у тому числі: 70% –сплачується підприємству орендодавця, тобто 17 713, 16 грн.; 30% – сплачується в державний бюджет України, тобто 7 591, 35грн. Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Відповідно до п.3.6. Договору, у разі закінчення терміну дії даного Договору, орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі орендодавцю майна за актом прийому-передачі, а згідно з п.3.7. Договору розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Відповідно ж до п.12.1. Договору, його умови мають однакову зобов'язальну силу для Сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов’язковим складанням Додаткового погодження.

Згідно з п.14.3. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Судами також встановлено, що після закінчення терміну дії договору оренди позивач продовжував користуватися приміщеннями і дія договору була продовжена на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, на виконання умов договору, щомісяця сплачував орендну плату з відповідним коригуванням на індекс інфляції. Починаючи з травня 2005 р. Українським державним підприємством поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Сімферопольського поштамту Кримської дирекції УДППЗ "Укрпошта" в односторонньому порядку в порушення умов Договору щодо розміру орендної плати, а саме з травня 2005р., виставлялись рахунки з розміром орендної плати, яка значно перевищувала узгоджений Додатком №1 до Договору розмір.

Позивачем такі рахунки сплачувались у повному обсязі, у зв'язку з чим, станом на 01 квітня 2006р. переплата орендної плати у розмірі, визначеному Договором, склала 100 769, 83грн.

Судами також встановлено, що починаючи з квітня 2005р. в наслідок змін у законодавстві орендна плата перераховувалась з розрахунку: 70% - сплачується в державний бюджет України, а 30% –сплачується підприємству орендодавця.

Перевіркою стану розрахунків між сторонами, здійсненою позивачем у квітні 2006р., був виявлений факт необґрунтованої сплати орендної плати у розмірі, який перевищує узгоджений сторонами у Договорі.

У зв’язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача-1 41 987, 35 грн., а також стягнути з Державного бюджету України 58 782, 58 грн.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що відповідач діяв не у спосіб, визначений умовами договору, в порушення вимог чинного законодавства безпідставно виставляв позивачу рахунки зазначаючи розмір орендної плати у сумі, що перевищувала визначену умовами вказаного договору оренди.

Суд касаційної інстанції погоджується із такими виносками судів попередніх виходячи з наступного.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин належить застосовувати положення Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) , ґрунтуються на положеннях п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , а також п.4 прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) .

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України (435-15) . Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що між сторонами продовжували існувати договірні відносини.

Згідно приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3).

Яке встановлено судами сторони в договорі оренди передбачили що відповідно до п.12.1. Договору, його умови мають однакову зобов'язальну силу для Сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов’язковим складанням Додаткового погодження.

Судами також встановлено що в порядку визначеному умовами договору та нормами права умови договору в частині розміру орендної плати не змінювались.

Таким чином суди дійшли вірного висновку що відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України та встановлених обставин справи зайво сплачені кошти підлягають стягненню.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що положення приписів ст. 205 ч.3 ЦК України до спірних правовідносин застосовуватись не може, оскільки воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням лише у випадках, встановлених договором або законом. Як із встановлених судами обставин справи, так і із норм права не вбачається, що у спірних правовідносинах воля сторони у договорі могла виражатися її мовчанням.

Також, відсутні підстави вважати що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням приписів ст. 218 ч.2 ГК України, оскільки, як вже зазначалось, сторони умовами договору визначили що його умови мають однакову зобов'язальну силу для Сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов’язковим складанням Додаткового погодження.

Статтею 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином суди дійшли вірного висновку що відповідач-1 безпідставно виставляв рахунки на суму більшу, ніж була визначена умовами договору, у зв'язку з чим, позивач помилково перераховував кошти за оренду приміщення в більшому розмірі, чим обумовлено договором, а відтак вірно визначили що зайво сплачені кошти підлягають стягненню, а тому відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Поштамту –Центру поштового зв'язку №1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. у справі №2-26/11131.1-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим –без змін.