Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у березні 2009 року, підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_2 63 494 грн. заборгованості за поставлений йому товар, 28 654,84 грн. на відшкодування інфляційних втрат та 3 809,64 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009 року позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року рішення господарського суду першої інстанції змінено.

Постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача 63 494 грн. заборгованості, а в решті позову відмовлено.

постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2009 року порушено касаційне провадження у справі, за касаційними скаргами позивача та відповідача, у яких позивач, посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009 року залишити без змін, а відповідач просить судові рішення скасувати і провадження у справі припинити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно накладної №1 від 13.03.2007 року, підприємець ОСОБА_1 поставила підприємцю ОСОБА_2 продукцію, а саме ядро горіху грецького на загальну суму 63 494 грн. (1976,9 кг., за ціною 30,5 грн. за 1 кг., 48,5 кг., за ціною 27 грн. за 1 кг., 90 кг., за ціною 21 грн. за 1 кг., а всього 2114,8 кг), а останній отримав зазначений товар.

02.03.2009 року позивач направила відповідачу вимогу про сплату заборгованості за отриману продукцію з урахуванням відповідності за порушення грошових зобов’язань, передбаченої статтею 625 ЦК України, яку він залишив без відповіді.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При такому положенні апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність у відповідача грошового зобов'язання з часу вимоги, обґрунтовано постановив про стягнення боргу без інших нарахувань на суму боргу, розрахованих за попередній період, і підстав для скасування чи зміни прийнятої у справі постанови апеляційного господарського суду з мотивів наведених у касаційних скаргах, судова колегія не вбачає.

Твердження відповідача в касаційній скарзі про те, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі ч. 1 п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки господарським судом Миколаївської області від 13.08.2007 року, яке набрало законної сили, у справі № 12/422/07 прийнято рішення по спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору та з цих же підстав, що і у даній справі, не заслуговують на увагу, оскільки судом розглядався спір з правових підстав відмінних заявлених у справі № 12/422/07.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року –без змін.