Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Павлоградського району електричних мереж

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2009

У січні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача, в якій просив суд прийняти при укладенні договору про постачання електричної енергії пункти 2.3.4., 2.3.9., 2.3.10., 2.3.11., 3.1.4., 4.2.4., 5.2., 5.4, 5.5., 5.6., 6.1.1., 6.2., 6.3. в редакції енергопостачальника, що викладено в договорі про постачання електричної енергії № 298 від 09 грудня 2008 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2009 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 липня 2009 в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено вимоги закону, і тому просить прийняті рішення скасувати та задовольнити позов.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1 –4, 7 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, отримавши від відповідача 10 грудня 2008 року проект договору № 298 від 09.12.2008 з протоколом розбіжностей від 09.12.2008, не застосував заходи врегулювання розбіжностей, передбачені ч. 5 ст. 181 ГК України, та передав спір на розгляд до суду, не отримавши при цьому згоду відповідача.

Враховуючи не дотримання позивачем порядку та строку врегулювання розбіжностей до договору, суди обох інстанцій відмовили у задоволенні позову на підстав ч. 5 ст. 181 ГК України.

Судова колегія погоджується з висновками судів обох інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, проте, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2008 року позивач від відповідача отримав проект договору № 298 від 09.12.2008 про постачання електричної енергії разом із протоколом розбіжностей, а до суду з даним позовом звернувся лише 19 січня 2009 року, тобто з пропуском передбаченого чинним законодавством 20-денного строку.

Господарський суд апеляційної інстанції, вказуючи на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 7 ст. 181 ГК України, зазначив, що позивачем не надано доказів, зокрема, обов’язковості укладення договору на підставі закону. Поряд з цим, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

За таких обставин, до спірних правовідносин застосовується саме ч. 7 ст. 181 ГК України, відтак у позові слід відмовити у зв’язку з пропуском позивачем 20-тиденного строку, встановленого для передачі розбіжностей до суду, оскільки зі спливом вказаного строку пропозиції відповідача вважаються прийнятими в силу приписів закону, а договір –укладеним на умовах, запропонованих позивачем, з урахуванням пропозицій, викладених відповідачем у протоколі розбіжностей.

Враховуючи, що скаржником не наведено жодних доводів на підтвердження наявності правових підстав для задоволення позову, судові рішення у даній справі, не зважаючи на мотиви їх прийняття, підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд,

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 липня 2009 року у справі № 9/62-09 - без змін.