Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяв участь представник:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.03.2009 року порушено провадження у справі № 5/100/09 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський центр здоров'я" (далі –Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Южцентр Торг" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2009 року Боржника визнано банкрутом, визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 61 210 грн. 80 коп. та відкрита ліквідаційна процедура з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Тимофєєвої Л.Б.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.06.2009 року (суддя –В.І. Міщенко) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, а останнього ухвалено ліквідувати. При цьому суд, зокрема, зобов'язав ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" закрити рахунки Боржника.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" (далі –Банк), посилаючись, зокрема, на вимоги ст. 107 ГПК України, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.06.2009 року і передати справу на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 25, 52 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом попередньої інстанції було встановлено, що ліквідаційна процедура проведена у відповідності до норм законодавства, а звіт ліквідатора складений належним чином. При цьому вимоги визнаних кредиторів Боржника у справі неможливо задовольнити через відсутність у Товариства майна та грошових коштів, а тому вказані звіт та ліквідаційний баланс слід затвердити, а провадження у справі припинити.

Заперечуючи вказаний висновок, заявник касаційної скарги зазначає, що його, як учасника у справі, не було повідомлено про час та місце розгляду справи; що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором були виконані не всі дії, виконання яких є необхідним у ліквідаційній процедурі.

Розглядаючи касаційну скаргу Банку, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 52 Закону про банкрутство встановлює особливості правового регулювання банкрутства відсутнього боржника. Разом з тим, це не виключає регулювання зазначених відносин також загальними нормами, якщо інше не зазначено спеціальними.

Згідно п. 1 ст. 32 Закону про банкрутство передбачено, що господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

В ухвалі від 02.06.2009 року про призначення до слухання звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу на 16.06.2009 року зазначено про зобов'язання ліквідатора повідомити сторін про розгляд справи. На звороті цієї ухвали є відмітка про отримання її примірників "для всіх сторін" ліквідатором Тимофєєвою Л.Б. Однак, згідно наявного у справі реєстру згрупованих рекомендованих листів від 09.06.2009 року про направлення листів ліквідатором Тимофєєвою Л.Б. вказана ухвала не була направлена Банку.

Отже, ухвала від 02.06.2009 року не була направлена всім визнаним, згідно звіту ліквідатора та доповнення до нього, кредиторам, що свідчить про порушення вказаних вимог ст. 32 Закону про банкрутство. Неповідомлення сторін у справі, на що і звертає увагу Банк, про час і місце відповідного засідання суду, згідно п. 2 ч. 2 ст. 11110 ГПК України (1798-12) , є в будь-якому випадку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

На вказане суд першої інстанції увагу не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції передчасно затверджені звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі.

За таких обставин справи, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації в іншому складі суду. Місцевому господарському суду при новому розгляді справи, у разі наявності підстав, слід вирішити питання щодо відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців запису щодо юридичної особи –Товариства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.06.2009 р. у справі № 5/100/09 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області на стадію ліквідації в іншому складі суду.