Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У провадженні господарського суду Херсонської області знаходиться справа №12/112-Б про банкрутство ВАТ "Новокаховське АТП –16507".

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.06.2004 р. затверджено мирову угоду від 28.05.2004 р., укладену між боржником та кредиторами, та припинено провадження у справі.

29.03.2007 р. до господарського суду Херсонської області надійшла заява УПФ України в м. Нова Каховка Херсонської області (далі - скаржник) про розірвання мирової угоди. Заява мотивована втратою чинності нормативних актів, які дозволяли погашення заборгованості зі збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування векселями, у зв'язку з чим акцептовані боржником на виконання умов мирової угоди векселі на загальну суму 140 081 грн. були анульовані та знищені.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.04.2007 р. (суддя Пінтеліна Т.Г.) вказану заяву залишено без розгляду.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р. (судді: Кричмаржевський В.А. – головуючий, Колодій Н.А., Хуторной В.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу від 02.04.2007 р. змінено шляхом зазначення у її резолютивній частині про залишення заяви УПФ України в м. Нова Каховка Херсонської області про розірвання мирової угоди без задоволення. Решту ухвали залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці рішення та прийняти нове рішення про розірвання мирової угоди.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального, зокрема ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається, ухвалою 09.06.2004 р. у даній справі було затверджено мирову угоду від 28.05.2004 р., укладену між боржником та кредиторами.

Пунктом 2.4 вказаної мирової угоди передбачалось погашення заборгованості перед Пенсійним фондом векселями.

Слід зазначити, що внаслідок затвердження судом мирової угоди має місце новація (ст. 604 Цивільного кодексу України), тобто заміна одного зобов’язання іншим, у даному випадку –заборгованість боржника перед Пенсійним фондом оплачується векселем.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, зазначені умови мирової угоди повністю виконані боржником, що не заперечується скаржником.

За приписами ст. 37 Закону про банкрутство мирова угода є обов'язковою для боржника (банкрута) і його кредиторів та одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відхилені посилання скаржника, як на підставу для розірвання мирової угоди, що після затвердження мирової угоди втратила чинність постанова КМУ від 24.01.1998 р. № 75 (75-98-п) , якою передбачалась можливість погашення заборгованості зі збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування векселями, внаслідок чого акцептовані боржником векселі було анульовано та знищено.

Враховуючи норму ст. 58 Конституції України, вказана постанова КМУ втратила чинність тільки моменту прийняття іншої постанови КМУ від 14.02.2007 р. № 229 (229-2007-п) і лише на майбутнє. Таким чином, на момент затвердження у справі мирової угоди постанова КМУ від 24.01.1998 р. № 75 (75-98-п) була чинною.

Крім того, діюче законодавство не передбачає можливості анулювання векселів векселедержателем.

Більше того, у зв'язку з повним виконанням боржником умов мирової угоди подальша доля векселів вже не має правового значення для мирової угоди, за виключенням визнання векселів недійсними у встановленому порядку, що не мало місце на час розгляду справи.

Колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що, виходячи зі змісту ст. ст. 1, 4, 35 Закону про банкрутство, мирова угода одночасно є і цивільно-правовою угодою (правочином), і судовою процедурою у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону про банкрутство єдиною підставою для розірвання мирової угоди є невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

Отже, Законом про банкрутство (2343-12) передбачено, що невиконання (непогашення) боржником не менш ніж третини всіх грошових вимог кредиторів тягне за собою розірвання мирової угоди, оскільки таке невиконання умов мирової угоди носить публічний характер.

У зв’язку з чим право ініціювати розірвання мирової угоди мають кредитори, що володіють не менш ніж третиною від загального розміру грошових вимог кредиторів до боржника.

Згідно реєстру вимог кредиторів розмір усіх зобов’язань боржника перед кредиторами становить 1 042 678, 15 грн., а грошові вимоги УПФ України в м. Нова Каховка Херсонської області –179 929, 87 грн., тобто суми грошових вимог скаржника не достатньо для подачі заяви про розірвання мирової угоди.

За таких обставин у даному випадку відсутні підстави для розірвання мирової угоди.

Разом з тим, місцевим господарським судом в ухвалі від 02.04.2007 р. помилково зазначено про залишення заяви скаржника без розгляду, тоді як в даному випадку треба відмовити у її задоволенні. У зв'язку з чим обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про необхідність зміни в цілому законної ухвали суду першої інстанції з метою приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають чинному законодавству та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 37, 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 604 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу УПФ України в м. Нова Каховка Херсонської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Херсонської області від 02.04.2007 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2009 р. у справі №12/112-Б залишити без змін.