2040/7769/18 Про повернення апеляційної скарги без розгляду, у зв'язку з порушенням порядку її подання, оскільки на дату подання ФОП апеляційної скарги Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала - 24.06.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Гуцал М.І., Донець Л.О.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) про визнання протиправним і скасування рішення,

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13.12.2018 у задоволенні позову відмовив.

ФОП ОСОБА_1 04.02.2019 оскаржила це рішення до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2019 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 повернув без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) у зв`язку з порушенням порядку її подання, оскільки на дату подання ФОП ОСОБА_1 апеляційної скарги Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала.

ФОП ОСОБА_1 оскаржила ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 15.05.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам матеріального та процесуального права, ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що застосування принципів пропорційності та правової визначеності при здійсненні правосуддя вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу. Також скаржник посилається на те, що відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам судового провадження та апеляційному суду у поданні та прийняття апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.05.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Управління не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.06.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 04.06.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Як вбачається з лексичного і семантичного аналізу наведеної норми, структура першого речення допускає множинне її тлумачення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження, тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах "Каньєте де Хоньї проти Іспанії", "Гору проти Греції", "Михолапа проти Латвії").

У справах "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010 та "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011 Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

В контексті наведеного, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 297, підпункту 15.5 пункту 15 розділу Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 розділу Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.

Натомість, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

За таких обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Другий апеляційний адміністративний суд, повертаючи апеляційну скаргу (ухвала від 14.03.2019), порушив норми процесуального права, у зв`язку з цим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.