Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус Агро", м. Київ,

на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.03.2009

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009

зі справи № 14/47

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус Агро" (Торговий дім)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" (далі –Товариство), м. Київ,

про визнання недійсною інформації,

Торговий дім звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною в частині дострокового викупу облігацій інформації про випуск облігацій Товариства, прийнятої зборами учасників Товариства 05.05.2006 № 2006/05/05, надрукованої в офіційному виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Бюлетень. Цінні папери України" від 03.11.2006 № 257-258 (1881-1882).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2009 (суддя Нарольський М.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г. –головуючий суддя, судді Алданова С.О., Коротун О.М.), провадження у справі припинено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки оскаржена інформація не має характеру акта чи правочину в розумінні статті 12 ГПК України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Торговий дім просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до вимог статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно з частинами другою і третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

В силу положень статей 147, 150, 151 Конституції України юрисдикція Конституційного Суду України на даний спір не поширюється, а відтак він підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції.

При цьому даний спір не є й публічно-правовим спором, внаслідок чого не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів (статті 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас компетенція місцевих загальних судів визначена частиною другою статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою вони розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України ці суди в порядку цивільного судочинства розглядають: справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства; інші справи, віднесені законом до їх компетенції.

Частина третя статті 22 Закону України "Про судоустрій України", визначаючи повноваження господарських судів як спеціалізованих судів з розгляду спорів у сфері господарських правовідносин, установлює, що цими судами розглядаються також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Статтею 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Вичерпного переліку спорів, підвідомчих господарським судам України, стаття 12 ГПК України не містить, як не містить позовна заява Торгового дому й позовних вимог до фізичних осіб.

Отже, як за предметом спору, так і за суб’єктним складом сторін справа у даному спорі є підвідомчою саме господарським судам України.

При цьому питання належності обраного позивачем способу судового захисту не впливає на підвідомчість даної справи, а має бути враховано під час прийняття судового рішення по суті позовних вимог.

З огляду на наведене попередніми судовими інстанціями неправильно застосовано пункт 1 частини першої статті 80 ГПК України та безпідставно припинено провадження у справі, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними зі справи судових рішень.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус Агро" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.03.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 зі справи № 14/47 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду міста Києва.