21/284/10 Про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг - 12.04.2011 Прийняття

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг від 31.07.2009 р., що укладений між Відкритим акціонерним товариством "Вуглецевий композит" м. Запоріжжя ( далі по тексту –ВАТ "Вуглецевий композит") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр" ( далі по тексту –ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр" ) та стягнення з ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр" на користь держави суми в розмірі 382104,00 грн., на яку останнім в рахунок оплати за договором № 03 від 31.07.2009 р. отримано векселі ВАТ "Вуглецевий композит".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.12.2010р. по справі № 22/284/10 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 р у справі № 21/284/10 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р. у справі № 21/284/10 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 46, 47, 49 Конституції України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 43, 43, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 1, 3, 13 Закону України "Про управління об’єктами державної власності", ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судове засідання касаційної інстанції не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника позивача.

В судовому засіданні 12.04.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Вуглецевий композит" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр" (Виконавець) укладено договір № 03 про надання охоронних послуг (а.с. 6), відповідно до п. 1.1. якого Відкрите акціонерне товариство "Вуглецевий композит" доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр" приймає на себе зобов’язання по забезпеченню охорони території об’єкта, а саме території ВАТ "Вуглецевий композит", розташованої за адресою: Україна, 69600, вул. Північне шосе, 31-А. За умовами розділу 4 "Сума договору. Порядок розрахунків" п.4.1. договору Замовник зобов’язався сплачувати Виконавцю суму за фактом наданих послуг, з розрахунку 12 грн. 00 коп. за 1 людино/годину відповідно наданого рахунку та акту виконаних робіт на перше число місяця наступного за звітним періодом. Оплата за надані послуги здійснюється не пізніше 5 банківських днів з початку місяця (п. 4.1.1.). Договір набирає чинності з 31.07.2009 р. та діє до 31.12.2009 р. (п. 5.1. договору). Доповненням до договору № 03 від 31.12.2009 р., сторони продовжили дію договору до 31.07.2010 р.

Договір № 03 від 31.07.2009р. та доповнення до договору підписані керівниками ВАТ "Вуглецевий композит" та ТОВ "Охоронна-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр", підписи скріплені печатками підприємств.

Наказом № 399 від 27.11.2008 р. Регіонального відділення фонду державного майна України по Запорізькій області Державне підприємство "Завод "Вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Вуглецевий композит" (а.с. 97).

Наказом № 207 від 02.06.2009 р. Регіонального відділення фонду державного майна України по Запорізькій області виконання обов’язків голови правління ВАТ "Вуглецевий композит" покладено на Болмакова Миколу Івановича (а.с. 92). Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, як засновником ВАТ "Вуглецевий композит", в особі в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області Калачова С.М., та Болмаковим М.І., з другого боку, укладено контракт № 263 про те, що Болмаков М.І. призначається на посаду керівника виконавчого органу ВАТ "Вуглецевий композит" (а.с. 136). Строк дії контракту до 31.07.2010р. (контракт п. 7.1.), за яким Керівник зобов'язується безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління ( керівництво) відкритим акціонерним товариством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження майна товариства та майна, що не увішло до статутного фонду. Керівник є повноважним представником товариства при реалізації прав, повноважень, функцій, обов"язків та діє на началах єдиноначальності ( п. 1.3., 1.4 Констракту). Відповідно до п. 4.1. контракту № 263, керівник має право: діяти від імені товариства, представляти його інтереси в усіх вітчизняних та іноземних підприємствах, установах і організаціях; укладати господарські та інші договори відповідно до статуту товариства та чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх укладення.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Доводи, скаржника,, що Болмаков М.І. підписуючи спірний договір, діяв з перевищенням повноважень, зокрема, без отримання погодження наглядової ради Товариства на укладання цього договору, апеляційним господарським судом обґрунтовано визнані безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За умовами ч.2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.18 того ж Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Позивачем не представлено доказів включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, ВАТ "Вуглецевий композит".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в реєстраційній картці ВАТ "Вуглецевий композит", зазначено, що особою яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у т.ч. підписувати договори, є Болмаков М.І.

На час укладання договору про надання охоронних послуг № 03 від 31.07.2009 р. ВАТ "Вуглецевий композит" діяло на підставі Статуту в редакції, зареєстрованій 19.02.2009р., про що свідчить копія Статуту, наявна у справі. Засновником Товариства є регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області ( п. 4.1. статуту). Статутний капітал Товариства становить 14 748 318 000тис. грн., та поділений на 58993272 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. Товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновником у власність( п. 3.5.Статуту). Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів товариства ( п. 9.2.1. Статуту). Виконавчим органом Товариства є Правління (п. п. 9.4.1. Статуту). До компетенції правління належать усі питання діяльності товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим статутом або рішенням вищого органу товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу товариства. Вищий орган товариства може приймати рішення про передачу частини належних йому прав до компетенції правління (пункт 9.4.2 статуту).

Відповідно до п. 9.4.5. Статуту, голова правління керує роботою правління. Голова правління має право без доручення вчиняти дії від імені Товариства. Він уповноважений керувати поточними справами товариства і здійснювати виконання рішень вищого органу Товариства та наглядової ради, представляти товариство у відносинах з іншими юридичними особами, проводити та укладати угоди від імені товариства, відповідно до норм діючого законодавства та статуту, організовувати ведення протоколів засідань правління.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач в якості підстав для визнання недійсним договору посилався на те, що сума договору про надання охоронних послуг становить 501624 грн., та перевищує 1 відсоток балансової вартості активів Товариства, що відповідно до Статуту Товариств тягне за собою необхідність погодження даного договору наглядовою радою. Наполягає, що вартість активів ВАТ "Вуглецевий композит" на кінець звітного періоду складає 19 747 000 грн., один відсоток від неї становить 197470грн.

Проте, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що відповідно до п. 4.1. договору сторони не визначали загальну суму договору, а обумовили її у розмірі 12 грн. 00 коп. за 1 людино/ годину, яка мала визначатися згідно обсягу фактично наданих послуг.

Висновок суду першої та апеляційної інстанції, що наглядовою радою мають погоджуватися договори (а не право на їх укладення), вартість яких становить від 1% до 50% балансової вартості активів, і тому згідно Статуту Товариства та Контракту, керівник Болмаков М.І. мав повноваження на укладення господарських та інших договорів, зокрема договору, що є предметом спору у цій справі, є вірним і відповідає матеріалам справи.

На протязі дії договору сторони виконували договір шляхом надання та отримання послуг, підписання Актів виконання послуг охорони території ВАТ "Вуглекомпозит" та сплати за надані послуги, що, на підставі ст. 241 Цивільного кодексу України, є схваленням укладеного договору.

За період дії договору наглядова рада не могла не знати про дію та виконання Відповідачем 1 договору про надання охоронних послуг. В матеріалах справи відсутні докази, що наглядова рада, яка на підставі п. 9.3.4. Статуту має аналізувати дії правління щодо управління товариством, здійснювати інші дії контролю за діяльністю правління товариства, якимось чином негативно реагувала на виконання відповідачем 1 договору про надання охоронних послуг, що є схваленням договору шляхом мовчазної згоди.

Матеріалами справи, а саме Протоколом засідання наглядової ради від 02.07.2010 р. ( після 24.06.2010 р.) підтверджується, що питання про непогодження договору про надання охоронних послуг Радою також не розглядалося.

На протязі дії договору, позивач не звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг, що також є схваленням дії укладеного договору шляхом мовчазної згоди.

Доводи заявника касаційної скарги, стосовно незастосування процедури закупівлі послуг за державні кошти відповідно до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2008 р. № 921 (921-2008-п) (надалі - Положення), обґрунтовано апеляційним господарським визнані безпідставними виходячи з такого.

Пунктом 5 Положення (921-2008-п) встановлено, що це Положення застосовується до всіх закупівель товарів,робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Таким чином, при укладанні договору про надання охоронних послуг, враховуючи, що сума договору обумовлювалася виходячи з обсягу фактично наданих послуг, проведення процедури закупівлі Положенням (921-2008-п) не вимагалося. Крім того, нормами Положення та іншими нормативно-правовими актами не передбачено, що незастосування процедури закупівлі, встановленої Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (921-2008-п) тягне визнання укладеного договору про закупівлю товарів (робіт, послуг) недійсним.

Суд першої та апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що наполягання позивача стосовно повноважень керівника Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" на підписання векселів, не стосується предмету розгляду даного спору. В жодному акті приймання-передачі векселів відсутнє зазначення, що векселі якимось чином стосуються оспорюваного договору та передаються в рахунок оплати за договором № 03 від 31.07.2009 р.

Крім того, до матеріалів справи позивачем не надано рішення суду про визнання векселів, копії яких наявні у справі, такими, що мають дефект форми, або визнані такими, що не мають вексельної сили, з підстав відсутності у особи, яка підписала векселі повноважень на їх підписання, з встановленням факту, що вказані векселі є відносними до договору № 03 від 31.07.2009 р.

Суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що матеріалами справи спростовуються наполягання позивача на відсутності у відповідача 2 ліцензії, що є обов'язковим для укладення договорів охорони, з посиланням на ст. 227 Цивільного кодексу України, якою передбачено що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з ліцензії серії АВ № 433108, видана 03.11.2008р. ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр" Міністерством внутрішніх справ України, про право ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр" надавати послуги, пов’язані з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Згідно із ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 207 ГК Ураїни є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Для прийняття рішення про визнання недійсною угоди позивачем має бути доведено у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, вину сторін у формі умислу.

Висновки судів попередніх інстанцій, що позивач не навів доказів, які б свідчили, що укладений Відповідачами договір про надання охоронних послуг суперечить інтересам держави або суспільства та те, що Позивачем не наведено доказів, які б свідчили про вину сторін, та зокрема відповідача 2, у формі умислу, направленого на укладання оспорюваного договору, який би завідомо суперечив інтересам держави або суспільства, є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, підтвержених належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб’єктивного права у Позивача та порушення цього права з боку Відповідачів, що також не доведено позивачем.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв’язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р. у справі № 21/284/10.