Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Харківського економіко-правового університету у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2009р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р.

у справі №07/268-08 господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина ЛТД"

до відповідача Харківського економіко-правового університету у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення24 076грн.

за участю представників:

ТОВ "Калина ЛТД" - Ставицька І.Б.;

ХЕПУ у формі ТОВ - Куцеконь М.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина ЛТД" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Харківського економіко-правового університету у формі товариства з обмеженою відповідальністю 24 076грн. основної заборгованості за виконані роботи.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем в установлений строк взятих на себе зобов’язань за договором №32 від 19.09.2005р. в частині оплати виконаних робіт (т.1 а.с.2-3).

Відповідач у справі – Харківський економіко-правовий університет у формі товариства з обмеженою відповідальністю у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, оспорюючи факт виконання позивачем та прийняття ним робіт за актом №1 за жовтень 2005р. на суму 73 186грн. (т.1 а.с.74-75).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2009р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 24 076грн. (т.2 а.с.17-19, 31-32).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов’язання в частині оплати виконаних ремонтних робіт, чим порушені умови договору №32 від 19.09.2005р. та додаткової угоди №1 до нього.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2009р. залишено без змін (т.2 а.с.47-51).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Харківський економіко-правовий університет у формі ТОВ звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.78-82).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

19.09.2005р. між сторонами у справі –Харківським економіко-правовим університетом у формі ТОВ та ТОВ "Калина ЛТД" укладено договір №32, у який у подальшому внесені зміни відповідно до додаткової угоди №1. Даний договір за своєю правовою природою є договором підряду, що вірно визначено судами першої та апеляційної інстанцій.

За умовами зазначеного договору, ТОВ "Калина ЛТД" взяло на себе зобов’язання за замовленням відповідача –Харківського економіко-правового університету у формі ТОВ виконати капітальний ремонт приміщення освіти за адресою: м. Полтава, вул.Балакіна,24, а відповідач –прийняти виконані роботи та оплатити вартість таких робіт відповідно до умов договору (пп.1.1 договору). Загальна вартість робіт, яка визначена умовами договору з урахуванням додаткової угоди, становить 194 076грн.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи, передбачені умовами договору.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться не пізніше 5 днів після прийому відповідачем та підписання акта прийому-передачі (п.3.3 договору)

Судами встановлено, що позивач виконав роботи, передбачені умовами договору у жовтні 2005р. на суму 73 186грн. та у лютому 2006р. на суму 120 890грн., а всього на суму 194 076грн. При цьому, відповідачем зобов’язання з оплати таких робіт виконані лише частково; заборгованість на момент прийняття рішення у даній справі становить 24 076грн.

У поданій касаційній скарзі відповідач посилається на те, що роботи, виконані у жовтні 2005р., ним не приймались, їх вартість не узгоджувалась, у зв’язку з чим у нього відсутній обов’язок їх оплачувати. Зокрема, скаржник посилається на те, що акт за жовтень 2005р. підписаний неуповноваженою на те особою і скріплений печаткою Полтавського відділення Національного університету внутрішніх справ, внаслідок чого не може бути доказом виконання відповідачем відповідних робіт, узгодження їх вартості та прийняття таких робіт Харківським економіко-правовим університетом у формі ТОВ.

Разом з тим, такі доводи скаржника не заслуговують на увагу.

Так, факт виконання відповідних робіт, узгодження їх вартості та схвалення дій щодо прийнятті таких робіт встановлені судами першої та апеляційної інстанції на підставі зібраних у справі доказів, які оцінені за правилами, визначеними ст. 43 ГПК України, у їх сукупності, а не кожний окремо. Зокрема, такий факт встановлений не лише на підставі оцінки акта приймання-передачі робіт за жовтень 2005р., але й інших доказів, зокрема: договору та додатку до нього, якими узгоджено вартість робіт; довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2005р., яка підписана сторонами, у т.ч. відповідачем із скріпленням підпису печаткою відповідача (т.2 а.с.40); доказів часткової оплати робіт за договором, у сумі, яка значно перевищує вартість робіт, виконаних у лютому 2006р.; акта звірки та інших, зібраних у справі письмових доказів.

Враховуючи не повне виконання взятих на себе зобов’язань в частині оплати виконаних робіт, суди дійшли правильного висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 24076грн. основної заборгованості за виконані роботи.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. у справі №07/268-08 господарського суду Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського економіко-правового університету у формі товариства з обмеженою відповідальністю –без задоволення.