Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

За участю представників учасників судового провадження: не з'явились

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.12.2010 року у справі №5/30б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства банкрута та припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ".

За результатами розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.12.2010 року постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року ухвалу господарського суду м Донецької області від 22.12.2010 року по справ №5/30б залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2011 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 22.12.2010 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та про припинення провадження у справі, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 3 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати як сторони, так й інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою на ухвалу суду від 22.12.2010 року звернулась Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька, яка є податковим органом держави.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька не є кредитором у справі №5/30б та на має статусу особи, яка має право на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 22.12.2010 року у даній справі.

Однак як вбачається з матеріалів справи Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька неодноразово зверталась до суду першої інстанції з клопотаннями про зупинення провадження у справі, оскільки був виданий наказ податковим органом на проведення позапланової перевірки та було виявлено ознаки можливого фіктивного банкрутства (а. с. 32-33, 40-42), однак судом першої інстанції вказані клопотання розглянуті не були.

Окрім того в вищезазначених клопотання зазначалось, що на момент звернення з вказаними клопотаннями проводиться робота щодо формування кредиторських вимог до боржника, які в свою чергу складають більше 90 мільйонів гривень несплачених податків.

Хоча дослідження цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону, а також так як положення Кримінального кодексу України (2341-14) безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, тощо.

Зазначені обставини витікають зі справи про банкрутство та в подальшому можуть підпадати під правове регулювання кримінального законодавства.

Окрім того виявлення приховувань несплати боржником податків і зборів може призвести до значних збитків, в вигляді ненадходження коштів до державного бюджету по податком і зборам.

Отже, затверджуючи звіт ліквідатора боржника, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, судом першої інстанції не було належним чином досліджено всіх обставин справи та прийнято передчасне рішення про припинення провадження в справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ".

Суд апеляційної інстанції на вказані порушення суду першої інстанції уваги не звернув та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної та ухвали суду першої інстанції з направленням справи на розгляд до місцевого суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року та ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.12.2010 року у справ №5/30б задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року та ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.12.2010 року у справі №5/30б скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.