Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники:

Ухвалою від 16.09.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Муравйова О.В. касаційна скарга Дочірнього підприємства № 13/986 від 03.08.09 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 08.10.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 08.10.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 08.10.09 представники Товариства та Підприємства не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 08.10.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представника Дочірнього підприємства.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Ходаківської І.П., розпорядженням від 05.10.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для перегляду справ, призначених до розгляду в касаційному порядку на 08.10.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Муравйова О.В., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини представника Дочірнього підприємства повідомлено на початку судового засідання 08.10.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.10.09 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, 02.07.09 Товариство звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства та Підприємства про солідарне стягнення

1 800 379,52 грн. заборгованості по договору поставки, а також 528 005,76 грн. збитків у вигляді сплачених за кредитним договором відсотків через прострочення виконання зобов'язань з боку Дочірнього підприємства.

Ухвалою від 03.07.09 господарського суду Дніпропетровської області вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі.

Також, вбачається, що 06.07.09 Товариством було подано до суду заяву про забезпечення позову у справі, в якій ставилось питання про: накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на банківських рахунках, та майно, що належить Дочірньому підприємству, у розмірі суми позову; накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на банківських рахунках та майно, що належить Підприємству, у розмірі суми позову; заборону державним нотаріусам Дніпропетровської та Запорізької областей посвідчувати договори відчуження або застави майна, що належить Дочірньому підприємству та Підприємству.

Свою заяву Товариство мотивувало тим, що відповідачі ухиляються від виконання своїх грошових зобов'язань по договору поставки продукції. Крім того, Товариство вказало на те, що існує велика вірогідність того, що посадовими особами відповідачів вчиняються заходи по скороченню свого майна й зменшенню своїх активів. Також, Товариство доводить, що існує велика вірогідність того, що майно та активів відповідачів у разі задоволення позовних вимог у даній справі, буде недостатньо.

Ухвалою від 09.07.09 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Коваленко О.О.) вказану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на грошові суми, що належать Дочірньому підприємству, на рахунку № 26006315122961 в ЗОВ АКБ "Укрсоцбанк" м.Запоріжжя, МФО 313010, або будь-яких інших рахунках, виявлених державною виконавчою службою при виконанні ухвали про забезпечення позову в сумі 900 189,76 грн.

Накладено арешт на грошові суми, що належать Підприємству, на рахунку № 26006900697387 в філіалі "Перший Український міжнародний банк", МФО 305813, або будь-яких інших рахунках, виявлених державною виконавчою службою при виконанні ухвали про забезпечення позову в сумі 900 189,76 грн.

В решті заяви відмовлено.

При винесенні вказаної ухвали місцевий суд врахував, що сума позову є значною та існує реальна загроза, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення чи зробити його виконання неможливим.

Матеріали справи свідчать, що 21.07.09 Товариством було подано заяву про уточнення позовних вимог, а 06.08.09 –заяву про додаткове забезпечення позову, яку ухвалою від 06.08.09 господарського суду Дніпропетровської області було задоволено.

Разом з тим, 04.08.09 Дочірнє підприємство звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 09.07.09 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

При цьому, скаржник доводить, що така ухвала була прийнята судом неправомірно, а тому є недійсною з моменту її винесення.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми процесуального права, а саме: ст.ст. 32, 33, 43, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 08.10.09 від

Товариства та Підприємства письмових відзивів на касаційну скаргу не надійшло, разом з тим згідно ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4

Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час винесення оскарженої ухвали суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про те, що оскільки предметом позовних вимог фактично є сплата заборгованості по договору за поставлену продукцію, то звернувшись до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах спірної суми, Товариство належним чином обґрунтувало та довело необхідність застосування таких заходів.

Отже, на момент винесення оскарженої ухвали суд діяв в межах чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному касаційному провадженні обмежилась перевіркою застосування судом першої інстанції лише норм процесуального права в контексті наявної касаційної скарги Дочірнього підприємства, та підставність й законність інших судових актів, прийнятих у даній справі, не перевіряла з огляду відсутності документів про їх оскарження.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу Дочірнього підприємства слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" № 13/986 від 03.08.09 залишити без задоволення.

Ухвалу від 09.07.09 господарського суду Дніпропетровської області у справі № 6/306-09 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.