Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Воліка І.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду Донецької області

від 26.03.2009 року

та на постанову Донецького апеляційного

господарського суду від 26.05.2009 року

у справі № 16/32

господарського суду Донецької області

за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_1

до Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_2

про усунення перешкод в користуванні

майном

та за зустрічним позовом Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_2

до Суб"єкта підприємницької діяльності –

фізичної особи ОСОБА_1

про розірвання договору оренди від 01.05.2007

року, зобов"язання звільнити орендоване

приміщення та передати за актом

приймання - передачі орендодавцю

за участю представників:

позивача

(за первісним позовом) – не з"явились

відповідача

(за первісним позовом) – не з"явились

позивача

(за зустрічним позовом) – не з"явились

відповідача

(за зустрічним позовом) – не з"явились

У лютому 2009 року Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про зобов"язання відповідача усунути перешкоди в користуванні орендованим майном на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2007 року, зокрема, своєчасно, не пізніше 5 числа поточного місяця, приймати орендну плату від орендаря; своєчасно, не пізніше 16 числа поточного місяця, надавати орендарю для відшкодування рахунки для оплати комунальних послуг; встановити графік перевірки орендованого майна орендодавцем не частіше одного разу в квартал та про зобов’язання відповідача прийняти в судовому засіданні орендну плату за лютий 2009р. та за два наступні місяці (за квітень і травень 2009 року).

Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2, в свою чергу, звернулась до цього ж суду з зустрічною позовною заявою про розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2007 року та зобов’язання Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_1 звільнити орендоване приміщення і передати його за актом приймання-передачі орендодавцю.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2009 року (суддя Манжур В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року (судді: Волков Р.В., Запорощенко М.Д., Старовойтова Г.Я.), в задоволенні первісного позову Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 відмовлено; зустрічний позов Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 задоволено; розірвано договір оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2007 року, укладений між сторонами; зобов’язано Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_1 звільнити та в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили передати за актом приймання-передачі Суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_2 орендоване нежитлове приміщення, площею 36,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 23, на першому поверсі 5-ти поверхового житлового будинку; стягнуто з Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 на користь Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

В касаційній скарзі Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.05.2007 року між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_2 (орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування індивідуально визначене майно –нежитлове приміщення, площею 36,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, бул.Пушкіна, 23, на першому поверсі 5-ти поверхового житлового будинку, про що складено акт приймання-передачі від 03.05.2007 року.

Акт приймання-передачі майна в оренду підписаний сторонами 03.05.2007 року.

Даний договір укладений строком на 2 (два) роки 11 місяців, який діє з дати підписання акта приймання-передачі майна в оренду до 01.04.2010 року. (пункт 11.4. договору).

Згідно пунктів 3.1., 3.2. договору щомісячний розмір орендної плати сторони визначили у сумі 2 548 грн., який сплачується готівкою не пізніше 5 (п’ятого) числа кожного поточного місяця уповноваженою особою орендаря бухгалтеру орендодавця у робочий час з 10 до 12 годин.

В пункті 5.2. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем обов’язків за договором орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору.

За умовами договору (пункт 6.4.) орендар прийняв на себе зобов’язання ставитися до орендованого майна як до своєї власності, своєчасно забезпечувати його збереженість, попереджувати його пошкодження, псування, втрату, здійснювати всі необхідні та приписані заходи пожежної та санітарної безпеки.

Відповідно до п.6.3. вказаного договору орендар зобов’язався в строк не пізніше одного місяця з дати приймання майна в оренду застрахувати його від пожежі на користь орендодавця.

Пунктом 6.8. договору сторони передбачили обов’язок орендаря не перешкоджати доступу представника орендодавця в орендоване приміщення з метою контролю за його використанням за призначенням, забезпечення збереженості.

Позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 обгрунтовані тим, що Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 безпідставно відмовляється від прийняття платежів та заважає господарській діяльності позивача шляхом здійснення перевірок орендованого приміщення, в зв"язку з чим Суб"єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Водночас, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 звернулась до цього ж суду з зустрічним позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2007 року та зобов’язання Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_1 звільнити орендоване приміщення і передати за актом приймання-передачі орендодавцю.

Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 вказала на порушення Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 умов договору в частині своєчасного внесення розміру орендної плати та порушення вимог ст. ст. 771, 783, 785 Цивільного кодексу України, умов пунктів 5.2., 6.3., 6.8. договору оренди, зокрема, невиконання відповідачем умов договору в частині страхування майна у визначений договором строк, створення перешкод представнику Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_2 у здійсненні контролю за використанням орендованого приміщення та забезпечення його збереження.

Місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, приймаючи рішення у даній справі про відмову в задоволенні первісних позовних вимог, вірно вказав на невідповідність вимог позивача (за первісним позовом) способам захисту цивільних прав, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України.

Також суд першої інстанції, встановивши порушення Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 умов вказаного договору, дійшов правильного висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2007 року, звільнення і передання нежитлового приміщення Суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_2.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що договором передбачено обов"язок відповідача (за зустрічним позовом) здійснити страхування орендованого майна, який не виконаний Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1. Крім того, орендар не забезпечив в орендованому приміщенні наявність вогнегасника, схеми евакуації людей на випадок пожежі, книг інструктажів працівників з правилами пожежної безпеки, чим також створив загрозу пошкодження майна.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач (за зустрічним позовом) порушує умови договору, оскільки він перешкоджає представнику позивача (за зустрічним позовом) здійснювати контроль за використанням орендованого приміщення і забезпеченням його збереження, внаслідок чого місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до обгрунтованого висновку про розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2007 року та зобов’язання Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 його звільнити.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України передбачено обов"язок орендаря берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до частини 2 статті 771 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений обов’язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Пунктом 3 статті 783 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму (оренди), якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

Згідно ч.2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

З аналізу норм статті 173 Господарського кодексу України та статтей 11, 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язання, як правовідношення сторін, є підставою для існування відповідних прав та обов’язків його учасників. Припинення зобов’язання зумовлює припинення існування підстави для відповідного права, зокрема, для подальшого користування відповідачем приміщенням, отриманим в оренду за спірним договором.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій фактів щодо порушення Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 умов вказаного договору, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обгрунтованість вимог Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про розірвання договору.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача (за первісним позовом) надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року у справі № 16/32 залишити без змін.