ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 р.
№ 23/119
( Додатково див. рішення господарського суду Донецької області (rs12834293) )
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Донецького комунального підприємства "Фармація", м. Донецьк (далі –ДКП "Фармація")
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011
зі справи № 23/119
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ Донецької області (далі –ФОП ОСОБА_1)
до ДКП "Фармація"
про стягнення 10 959,89 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ДКП "Фармація" 9 062, 78 грн. основного боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, що додатково складає сум 1 048, 44 грн., 3 % річних у сумі 395, 53 грн. та 453, 14 грн. пені у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов’язання за укладеним сторонами договором поставки від 08.04.2009 № 08/01-04 (далі –Договір).
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.2010 (суддя Забарющий М.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2011 (колегія суддів у складі: суддя Шевкова Т.А. –головуючий, судді Акулова Н.В., Чернота Л.Ф.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 9 062, 78 грн. основного боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, що додатково складає суму 1 048, 44 грн., 3 % річних у сумі 394, 59 грн., 453, 14 грн. пені; в решті позову відмовлено.
ДКП "Фармація" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, що виявилося у невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Доводи скарги зводяться до того, що сума основного боргу виникла не на підставі Договору.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час та місце розгляду скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що: відповідач прийняв та частково оплатив товар, поставлений позивачем за видатковими накладними від 21.04.2009 № 21/03-04, від 05.05.2009 № 05/03-05, від 22.05.2009 № 22/01-05 на загальну суму 24 262, 78 грн.; вартість неоплаченого товару складає 9 062, 78 грн.; товар за зазначеними накладними поставлявся відповідно до умов Договору, оскільки у справі відсутні докази укладання сторонами інших правочинів щодо таких зобов’язань; сума пені підлягає стягненню в сумі перевіреній місцевим господарським судом.
Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
Отже, підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду зі справи відсутні.
Керуючись статтями 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011 зі справи № 23/119 залишити без змін, а касаційну скаргу Донецького комунального підприємства "Фармація" –без задоволення.
Суддя
Суддя
Суддя
В. Селіваненко
І. Бенедисюк
Б. Львов