9/218/08 Про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - 07.10.2009 Прийняття

ТОВ "Компанія "Евровнєшторг", м. Миколаїв звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: будинок охорони літ. "Б" загальною площею - 13,2 кв.м., по вул. Степовій ріг вулиці Янтарної в м. Миколаєві.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.05.2008р. з даної справи позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся з касаційним поданням до Вищого господарського суду України, в якому просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд, мотивуючи скаргу тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним задовольнити касаційне подання, враховуючи наступне.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення із направленням справи на новий розгляд.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю –автостоянку для вантажного автотранспорту по вул. Янтарна № 325/3 у м. Миколаєві, виготовленого Комунальним підприємством "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" станом на 13.03.2008р., позивач здійснив самочинну забудову, а саме збудовано будинок охорони літ "А-1" загальною площею 13.2 кв., основною площею 13,2 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво, господарський суд попередньої інстанції виходив із наявних у справі листів Головного управління містобудування і архітектури управління архітектурної діяльності Миколаївської міської ради, Міської санітарно-епідеміологічної станції м. Миколаєва, Управління МНС України в Миколаївській області та суміжних землекористувачів, які не заперечують проти визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані приміщення, та приписи ч. 3 ст. 376 ЦК України, відповідно до якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Однак, колегія таку правову позицію суду визнає помилковою, оскільки виходячи із змісту зазначеної статті, визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості допускається лише за умови надання земельної ділянки під забудову у встановленому порядку особі під уже збудоване майно, доказів чого матеріали справи не містять.

Не враховано судом 1-ї інстанції і положення ч.2 ст. 331 ЦК України, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно (житловий будинок, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України та ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування", закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Враховуючи приписи наведених норм матеріального права, та обставини справи, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо підставності позовних вимог, оскільки право власності на спірний об’єкт у позивача виникає не з моменту завершення самочинного будівництва, як на тому наполягає останній і з яким погодився місцевий господарський суд, а з моменту державної реєстрації (після введення об’єкту в експлуатацію), доказів чого позивачем суду не надано.

Поза увагою місцевого господарського суду залишились і вимоги ст. 12 Земельного кодексу України та ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до яких право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

З урахуванням наведеного адміністрацію Корабельного району виконкому Миколаївської міської ради не можна вважати належним відповідачем, оскільки право розпоряджатися землею в межах населеного пункту належить Миколаївській міській раді, яка до участі у справі залучена не була.

За таких обставин, колегія вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки воно не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи.